Рік тому сьогоднішні волонтери проекту «SOS-Краматорськ» самі були переселенцями з Донецька, Горлівки, Сніжного, яких війна, що вибухнула на Донбасі, позбавила звичної роботи, вигнала з обжитих квартир, змусила починати життя заново. І сенс цього нового життя вони знайшли у тому, щоб допомагати таким само, як вони, тільки менш захищеним. Спочатку збиралися на розвантаженні гуманітарної допомоги з хур. Потім дізнавалися в місцевих відділах соцзахисту про те, що необхідно найнужденнішим — пенсіонерам, інвалідам, сім’ям з дітьми, — і почали організовувати для них допомогу, забезпечувати доставку додому пакетів із продуктами, одягу, предметів першої потреби.

Прискорили черги за довідками

«В організації «SOS-Краматорськ» приблизно тридцять волонтерів, — розповідає координатор проекту Олександр Ворошков (на знімку). — Ще майже 20 добровольців приходять у міру потреби — наприклад, при надходженні великих обсягів гуманітарних вантажів. Це також волонтери-психологи, яких у нас п’ятеро, й вони працюють з людьми, які зазнали душевних травм, опинилися у стресовому стані».
Вивезення в евакуацію, вивезення з окупованих територій, початкова підтримка — усе це напрями роботи добровільних помічників. «Ми консультуємо людей, роз’яснюємо їм, як можна виїхати, де і який є транспорт, які документи необхідні. Словом, допомагаємо людям зробити найперший крок після їхнього повернення «з війни», — каже співрозмовник.
Особливим напрямом роботи краматорських волонтерів стала допомога державним органам у реєстрації переселенців з окупованих територій. Кожен з них потребував оформлення спеціальної довідки, що дає право на одержання пенсії, різних соціальних виплат, допомоги на компенсацію витрат з винаймання житла. У день кількість відвідувачів, котрі звернулися за такими документами, сягала декількох сотень. І учасники проекту «SOS-Краматорськ» насправді дуже допомогли організувати видачу довідок, провести постановку на облік, прискоривши процедуру видачі документів у рази.
Нагадаємо, на ранньому етапі евакуації громадян з окупованого Донбасу держава розробила чіткий механізм надання адресної допомоги всім категоріям переселенців, зокрема працездатним. Згідно з Постановою Кабміну України № 505 від 01.10.2014 р. «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», розмір такої допомоги для переселенців працездатного віку становить 442 гривні. При цьому, відповідно до пункту 7 постанови, якщо люди працездатного віку, крім низки пільгових категорій, після приїзду з окупованої території нікуди не працевлаштувалися, навіть за сприяння центрів зайнятості, або вони вважаються працівниками підприємств, які не зареєструвалися на території, підконтрольній Україні (у порядку, передбаченому ПКМУ      № 595 від 07.11.2015), то їм виплачувалася допомога у розмірі 442 грн. не більш як 2 місяці. Наступні 2 місяці непрацевлаштованому переселенцеві виплачується половина цієї суми, а потім виплата припиняється повністю. Як бачимо, після закінчення півроку частина внутрішньо переміщених осіб, котрі так і не знайшли собі роботу, право на одержання адресної допомоги втратила безповоротно. І ось тут і виникає найбільше й найскладніше питання — адаптації переселенців до нового життя і їхньої повноцінної зайнятості.

Старт для самостійних

«Мене часто запитують представники міжнародних, донорських організацій: яка найуразливіша категорія переселенців, кому необхідно найбільше допомагати? Це чоловіки й жінки працездатного віку, які не одержують державну допомогу, не потрапляють у жоден список від міжнародних організацій і які ніколи не отримують ніяку «гуманітарку». Але при цьому вони втратили своє житло, у них немає роботи, і їм потрібно годувати дітей», — каже Олександр.
За логікою держчиновників, усе начебто правильно: якщо ти доросла людина — іди і працюй. Але роботи-то нема! Та й цільових галузевих програм, які б стимулювали в регіоні створення робочих місць, теж, за великим рахунком, нема.
«Ми починали з того, що допомагали шукати роботу кожному окремо. Але як добре не шукай — якщо роботи нема, це складно. Тому тут я бачу два основні шляхи. Перший — дати переселенцям можливість реалізувати себе в рамках міжнародних програм трудової міграції. Нині низка благодійних фондів і міжнародних організацій надає міні-гранти на певні стартапи, на початок власної справи», — пояснює лідер волонтерського центру.
«Деякі з наших переселенців уже написали бізнес-плани на одержання грантів, що передбачають, наприклад, створення міні-теплиць або отримання комп’ютера для того, щоб стати дизайнером. Є в нас підопічні, які займаються різними технологіями хенд-мейд. Є таке слово «самозайнятість» (я його, щоправда, не дуже люблю), коли людина прагне для себе щось заробляти як приватний підприємець, і таким людям ми намагаємося допомогти: запрошуємо на спеціальні семінари», — продовжує Олександр.

Приїжджає багато гірників. А в Краматорську шахт нема...

Статистика свідчить і про протилежне: не більше 10 відсотків людей можуть стати підприємцями й готові взяти відповідальність за своє життя, за свій бізнес. Тому для інших, яких більшість, повинна бути передбачена конкретна програма з перекваліфікації.
«Ми знаємо, що з окупованих територій приїжджає багато шахтарів. Але в тому і річ, що в Краматорську шахт немає. Отже, людям потрібно здобувати нову спеціальність. Причому це не має забирати багато часу», — зазначає співрозмовник.
Окрема частина проекту охоплює тих, хто хотів би працювати у вже створеній структурі. «Є в нас у Краматорську компанія «ІT-технології» і є курси за фахом «тестувальник програмного забезпечення» (нині їх відвідують 12 осіб). Потрібний проект і дуже своєчасний. Чому? Річ у тім, що в Україні сьогодні 50 тисяч вакансій ІT-фахівців. Їхню підготовку треба проводити якнайшвидше, але в держави ресурсів мало. У нашої ж місцевої компанії є свої ресурси — з приміщення, викладацьких кадрів, комп’ютерного оснащення», — каже Олександр Ворошков.
Такий досвід сьогодні вкрай необхідний: по-перше, підготовка тестувальників не забирає багато часу, а по-друге, ці люди стовідсотково знайдуть собі роботу. Працювати ж можна й у віддаленому режимі. У якій-небудь іншій сфері робочі місця так швидко не створиш. А от ІT-сфера дає змогу залучити і сформовані інженерні кадри, які поширені на Донбасі, і молодь.

Краматорськ
Донецької області.

Цифра

У Краматорську проживає 43 тисячі переселенців. З них половина (приблизно 20 тисяч) — так звані туристи, тобто люди, які зареєструвалися, але більшу частину часу мешкають на окупованій території. З тих, хто проживає в місті постійно, приблизно 10 тисяч — представники пільгових категорій або ті, хто реально шукає роботу.

Фото автора.