Реформування медичної галузі спричинило масштабні дискусії в суспільстві. Пристрасті розгорілися до такого рівня, що міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі подав у відставку.
Своє бачення проблеми представляють народні депутати Ірина Сисоєнко та Костянтин Яриніч.
Ірина СИСОЄНКО — член депутатської фракції політичної партії «Об’єднання «Самопоміч», заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я
«Щодо сутності та необхідності розгляду Верховною Радою України поданого Кабінетом Міністрів України пакета законопроектів стосовно вдосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»
Суть внесеного Кабінетом Міністрів України пакета законопроектів стосовно вдосконалення законодавства з питань охорони здоров’я полягає в тому, що його прийняття надасть можливість медичним установам перейти на нові організаційно-правові форми функціонування. Тоді як сьогодні майже всі медичні установи є бюджетними. Відповідно, їх фінансування здійснюється за рахунок бюджету: або державного, або місцевого.
При зміні організаційно-правової форми медичні установи отримають можливість залучати кошти не тільки з бюджету, а й від юридичних та фізичних осіб. Як результат, ми отримаємо кращу якість медичного обслуговування та надання допомоги громадянам. У медичних закладах з’являться додаткові ресурси та, відповідно, можливість для закупівлі новітнього медичного обладнання, для підвищення заробітної плати лікарям, що є вкрай важливим у сьогоднішніх умовах. Уся країна, всі медичні працівники чекають насамперед, щоб нарешті в нашій державі почалися зміни у збільшенні фінансування заробітних плат, як це є в усьому світі.
Необхідно відзначити й те важливе нововведення, згідно з яким додаткові фінансові надходження отримуватимуть лише ті медичні установи, куди звертатимуться пацієнти і саме від яких залежатимуть обсяги фінансування цих медичних установ. Тобто принцип, за якого кошти йдуть за пацієнтом, передбачений у розробленому Міністерством охорони здоров’я пакеті законопроектів стосовно вдосконалення законодавства з питань охорони здоров’я. Фактично мова йде про зміну системи фінансування відповідно до успішно зарекомендованого міжнародного досвіду організації системи охорони здоров’я.
Людина сама вирішуватиме, куди їй звертатися, до якої медичної установи, до якого лікаря, а держава перераховуватиме кошти за надання цій людині медичної допомоги. Тобто фінансування йтиме тій медичній установі і конкретному лікарю, до яких звернувся пацієнт. Відповідно лікар одержить свою заробітну плату залежно від кількості пацієнтів, яким він допоміг.
І найважливіше, на чому я хотіла б окремо акцентувати увагу, це те, що дуже сьогодні турбує найбільш соціально вразливу категорію українців. Ідеться про мінімальний пакет медичних послуг, який гарантовано безплатно надаватиметься за рахунок коштів державного бюджету. Тобто громадянам, які мають низький рівень доходу та відповідно не мають можливості оплатити вартість свого лікування, держава забезпечить його. Це принциповий момент, без якого реформа охорони здоров’я не може бути імплементована.
Хочу наголосити на тому, що ці питання є принципово важливими, вони справді повинні стати тим першим кроком, який називається реформою галузі охорони здоров’я. Тому дуже важливо, щоб розгляд цього пакета законопроектів надзвичайно швидко розпочався у стінах Верховної Ради. На жаль, сьогодні вже останній тиждень другої сесії Верховної Ради, а цей пакет законопроектів навіть не вийшов до першого читання.
Виключно за умови, якщо народні депутати почнуть саме тепер розглядати ці законопроекти, ми зможемо вийти на певний результат на осінь. Ми не маємо права допустити, щоб це відбулося пізніше.
Костянтин ЯРИНІЧ — член депутатської фракції партії «Блок Петра Порошенка», член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я
«Причини відсутності розгляду Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров’я пакета законопроектів щодо вдосконалення законодавства з питань охорони здоров’я»
Ці законопроекти довго чекала вся країна. Багато людей звинувачували міністра охорони здоров’я і Кабінет Міністрів в бездіяльності. Однак, ураховуючи те, що медична галузь є найбільш відповідальною та однією з найскладніших для реформування, цю затримку із внесенням до Верховної Ради законопроектів можна зрозуміти.
Ми повинні також розуміти, що перед внесенням зазначеного пакета законопроектів до парламенту, профільне міністерство повинно було провести низку консультацій із міжнародними та громадськими організаціями, які всебічно вивчали, давали свої висновки та зауваження щодо реформи, підготовленої міністром разом зі своєю командою. На це пішло шість місяців. Багато це чи мало — важко сказати. На моє переконання, головне, щоб це була якісна реформа. А будь-яка якісна реформа повинна бути чітко продуманою та прогнозованою.
Водночас ситуація з медициною не пов’язана лише із самою медициною. Потрібно враховувати й економічну ситуацію, і, звичайно, політичну. Особливий акцент треба зробити також на складнощах впровадження механізму медичного страхування.
Проте стартові законопроекти, які дають можливість рухатися медицині вперед, з’явилися і повинні бути найближчим часом проголосовані парламентом. Але перед цим вони повинні пройти розгляд у профільному комітеті та в Головному науково-експертному управлінні Верховної Ради, де надаються висновки на ці законопроекти.
Слід зауважити, що не тільки Комітет з питань охорони здоров’я є головним комітетом щодо зазначених законопроектів, це також Комітет з питань бюджету та Комітет з питань податкової та митної політики, що підтверджує комплексність проблеми, яку покликаний вирішити розроблений Міністерством охорони здоров’я пакет законопроектів.
Хочу звернути увагу, що і бюджетний, і податковий комітети, добре розуміючи важливість, пріоритетність і необхідність внесених Кабінетом Міністрів законопроектів, тільки-но стало можливо, розглянули їх, запропонувавши свої правки та загалом бачення цього процесу.
Що ж зробив Комітет з питань охорони здоров’я? На першому засіданні ці законопроекти взагалі не потрапили на розгляд, хоча міністр спеціально прийшов, щоб їх презентувати. Я глибоко переконаний: якби були політична воля і бажання керівництва комітету винести ці законо-
проекти на розгляд, ми, безперечно, їх розглянули б. Це повинно було стати нашим пріоритетним завданням.
Замість цього на комітеті з питань охорони здоров’я розглядали законопроекти, які загалом не розв’язують проблему, на відміну від законо-
проектів, розроблених міністерством, що націлені на комплексне реформування галузі. Незважаючи на це, на першому засіданні комітету ці законопроекти взагалі не розглядалися, а міністру навіть не надали слова.
На другому засіданні комітету почався справжній цирк, по-іншому це назвати не можна. І люди, які насправді повинні бути зацікавлені в проведенні реформи, показали себе зовсім з протилежного боку. Друге засідання закінчилось тим, що члени комітету також не змогли розглянути ці законопроекти, хоча для цього було дві години. Певними провокаторами, в тому числі з Комітету з питань охорони здоров’я, було зроблено все для того, щоб ці законопроекти не були розглянуті. Це було їхнє завдання, якому міністр уже дав свою оцінку в засобах масової інформації.
Таке дійство я розцінюю виключно як спровокований і спеціально розіграний сценарій, в якому кожен грав свою роль. На жаль, у цьому сценарії брали участь і члени коаліції.
Або це боротьба за посаду, або ж боротьба проти реформ в Україні. Особисто я розглядаю це як боротьбу проти реформи. Адже на сьогоднішній день ми знаємо, що після того, як міністр Квіташвілі подав заяву про звільнення, пристрасті одразу згасли. Однак ці пристрасті не згасли з приводу реформування медицини, і ми добре бачимо, що реформуванню медицини активно протистоять і не дають впровадитись. І це робить аж ніяк не міністерство. Фактично Міністерство зробило спробу і вперлося в стіни Комітету з питань охорони здоров’я. Зокрема, ми бачимо позицію Ольги Богомолець, яка без будь-яких проблем могла б організувати засідання комітету так, щоб законопроекти було розглянуто першочергово.
На засіданні комітету мною не раз було повторено: якщо ми не розглянемо законопроект, якщо не дамо свого бачення, то в такому разі він не потрапить під купол парламенту або це істотно ускладнить його потрапляння. Якби в четвер ці законопроекти розглянули в комітеті, то в п’ятницю вони могли б бути винесені на розгляд Верховної Ради і процес, безперечно, зрушив би з місця.
У кінцевому підсумку вийшло так, що Комітет з питань охорони здоров’я затягнув цей процес до осені, і цілком зрозуміло, що до цього часу ніяких реформ проходити вже не буде і навіть не буде обговорення, тому що за наявності певних зауважень і недоліків народні обранці змогли б виправити їх між першим і другим читанням. В іншому разі ми втрачаємо дуже багато часу.
Більше того, за словами пана Мусія, начебто з’явився альтернативний законопроект, який не дає можливості розглядати цей на засіданні комітету. Проте його так чомусь досі ніхто і не бачив. Я впевнений, що це навмисно видумані речі, влаштовані виключно з однією метою: затягнути процес, не дати можливості нині щось зробити, змусити медиків так само йти з «простягнутою рукою», так само «латати дірки», а не реформувати галузь загалом.
Отже, сьогодні маємо таку ситуацію: ми відтермінували реформу охорони здоров’я на осінь, ми не маємо нині можливості рухатися далі, ми у відпустці, після якої починається виборчий процес. Тобто фактично ми втратили не менш як 4—5 місяців, і знову зацікавлені сторони будуть звинувачувати у цьому МОЗ, що абсолютно не відповідає дійсності.
Мене не дивує позиція деяких членів Радикальної партії, які працюють з певними підготовленими та заангажованими громадськими організаціями, мене не дивує позиція деяких інших членів комітету, мене дивує блокування цього процесу всередині фракції партії «БПП», членами якої є колишній міністр охорони здоров’я і пані Ольга Богомолець. Це було зроблено під егідою того, що начебто порушується Регламент. А насправді, я вважаю, що це було штучне затягування процесу. Міністру навіть не дали можливості висловитися з приводу законопроектів, що ще раз підкреслює заангажованість цього процесу і підготовку зриву проходження цих законопроектів у Верховній Раді.
Саме тому, щоб врятувати ситуацію, я запитував у членів комітету, хто з них за те, щоб продовжити засідання і розглянути цей пакет законопроектів. З’ясувалося, що достатньої кількості голосів немає, після чого мною було ініційовано питання щодо проведення засідання о 8-й годині ранку наступного дня. Та в депутатів також не було такого бажання і можливості.
На моє переконання, це є проявом відсутності бажання в депутатів імплементувати реформу охорони здоров’я, з чим я нізащо не погоджуся й на таких прикладах демонструватиму суспільству, як насправді важко проводити реформу і хто блокує цей процес.
Залишаю за собою право офіційно звернутися до керівництва фракції, парламенту та країни для того, щоб ми нормалізували ситуацію в Комітеті охорони здоров’я, яка абсолютно заполітизована керівництвом комітету. У протилежному разі ми ніколи не розв’яжемо проблеми в країні, пов’язані з охороною здоров’я.
