Історія Інни Фесенко мало чим відрізняється від долі інших луганчан, які через воєнні дії були вимушені покинути свої домівки. Як і всі інші, жінка сподівалась, що переселенкою стала ненадовго: ось уже скоро українські війська увійдуть до рідного міста, і тоді — яке щастя! — можна буде повернутися додому, до своїх обов’язків. Далеко від Луганська Інна не поїхала, оселилась у Сєверодонецьку. Лікарі тут були потрібні, тим більше з досвідом адміністрування, який вона мала. У зоні АТО на Луганщині бойові операції співробітників органів внутрішніх справ супроводжують міліцейські медики. На жаль, уся база медичної служби ГУМВС залишилася в окупованому Луганську, отже, на контрольованій українською владою території її, по суті, треба було створювати заново.

— Ось цим і займіться, — запропонував Інні керівник обласного управління ГУМВС у Луганській області Анатолій Науменко у жовтні минулого року, коли жінка прийшла до нього у пошуках роботи. — Допомогу і сприяння гарантую.
Завдання перед Інною було поставлене нелегке. Вчорашньому цивільному лікарю належало створити службу, яка мала працювати у фронтових умовах. З усього колишнього особового складу лікарні ГУМВС, яка раніше розміщувалася в обласному центрі, на підконтрольну українській владі територію з захопленого терористами Луганська виїхали лише троє лікарів. На руках Інни Фесенко були тільки документи, підписані та погоджені з усіма інстанціями. Вони, звичайно, давали зелене світло для створення сектору медичного забезпечення та лікарні ГУМВС, однак остаточно проблеми не вирішували. Потрібні були і кошти, і сили, і кадри, і сприяння з боку Департаменту охорони здоров’я та реабілітації МВС України. Генерал Науменко домігся від міської влади Сєверодонецька виділення порожньої триповерхової будівлі під міліцейську лікарню. Інні Валентинівні належало тут облаштувати палати на 60 ліжок і почати формувати персонал зі 120 лікарів, медсестер, фельдшерів тощо
— Тепер, — розповідає капітан міліції Фесенко, — у нас є відділення ендоскопічної хірургії, терапії, військово-лікарська комісія, а також поліклінічне відділення. Настрій у мене і всього персоналу піднявся після того, як до нас надійшли ліжка, матраци, постільна білизна, цифровий рентген-апарат, медикаменти, перев’язний матеріал та інше. Начальник ГУМВС України у Луганській області Анатолій Науменко підключив до цієї роботи гуманітарні, благодійні фонди та громадські організації, волонтерів. Першими відгукнулися народні депутати Ірина Геращенко, Ірина Луценко, Марія Іонова і Владислав Атрошенко. Ці небайдужі люди привезли електрокардіограф, медичні хірургічні інструменти, комп’ютер, функціональні ліжка для поранених. Приватна лабораторія в Сєверодонецьку передала безплатно біохімічний аналізатор і апарат УЗД. Машину швидкої допомоги подарували волонтери.
За словами Інни Валентинівни, персонал формували з лікарів, які виїхали в Сєверодонецьк із окупованого бойовиками Луганська. Середній медперсонал і санітарок набирали з числа місцевих жителів.
— Всі наші лікарі, — розповідає Інна Фесенко, — працювали в цивільній охороні здоров’я, ніхто уявлення не мав, як треба оперувати кульові та осколкові поранення, як виходжувати таких хворих. Всі премудрості військово-польової медицини нам доводилося пізнавати на ходу, в екстремальних умовах. Вже незабаром наші медики стали виїжджати на блокпости і в найгарячіші точки, де надавали допомогу пораненим співробітникам міліції, військовослужбовцям та постраждалим мирним жителям.
Сьогодні на всі бойові операції, які проводяться співробітниками міліції, виїжджають мобільні групи лікарів, які забезпечують медичний супровід. На кульові та осколкові поранення, опіки, механічні травми і контузії, отримані під час бойових дій, вони реагують якнайшвидше, щоб зберегти життя і здоров’я потерпілим. Як правило, з блокпостів, які потрапили під обстріл, поранених привозять у лікарні міст Щастя, Новоайдар та Лисичанськ. А потім їх забирають до лікарні ГУМВС або транспортують у госпіталі Харкова та Києва. В Інни Валентинівни постійний зв’язок із комбатами, начальниками міліції, з військовим госпіталем у Сватовому. Якщо боєць отримує важке поранення, вона особисто стежить за тим, щоб його вчасно доставити в лікарню.
— Тиждень тому, — розповідає Інна, — під Трьохізбенкою наші міліціонери потрапили в засідку ворожої диверсійної групи, і двоє хлопців дістали кульові поранення. Першу допомогу їм надали хірург та анестезіолог, а потім бійців доправили в Новоайдарську лікарню.
Медикаменти до лікарні постачають волонтери. Та все одно практично всіх груп лікарських препаратів катастрофічно бракує.
Медичні працівники міліцейської лікарні також двічі на тиждень виїжджають на блокпости. Перевіряють стан здоров’я бійців, показують їм, як правильно накласти джгут і шину на уражену ділянку тіла, а потім безпечно транспортувати пораненого. Міліцейські медики допомагають і місцевому населенню. Зокрема, щотижня вони бувають у Новотошківському та Кримському, які терористи накривають «Градами». У періоди затишшя у ці населені пункти медики виїжджають цілою бригадою. Хірург, терапевт, ендокринолог, уролог, дерматолог і гінеколог — всіх цих фахівців місцеві жителі чекають з нетерпінням

Луганська область.

 

Мобільна група медиків лікарні ГУМВС у Луганській області.

Фото прес-служби ГУМВС в Луганській області.