У юності я був шахтарем на Криворіжжі, потім майстром домобудівного комбінату, а завершував трудовий шлях інженером на Бурштинській ДРЕС. Хоч би де працював, долучався до раціоналізаторської та винахідницької справи. Десятки пропозицій, подані мною, не лише вдосконалювали технологічні процеси, а й підвищували продуктивність праці, приносили моральне й матеріальне заохочення. Скажу, що раціоналізаторство та винахідництво — це наріжний камінь розвитку всіх галузей народного господарства. Не дарма раніше видавалися спеціальні журнали, за якими полювали японські фахівці. Саме тому одним із джерел так званого японського чуда були ідеї, що містилися у цих часописах.
У незалежній Україні таких видань, на жаль, немає. Дуже прикро, що наші керманичі різних рангів не хочуть розуміти важливості потрібної справи, не стимулюють інтелектуальні, творчі здібності українців. Кажу так, бо сам не раз стикався з тяганиною та відписками при оформленні авторських свідоцтв на винаходи.
Найболючіше ятрить душу те, що високе чиновництво збайдужіло до винахідництва та раціоналізаторства. Боляче, що інтелектуали-українці виїздять за кордон через низькі зарплати, через те, що в них відібрали свободу до творчості та самореалізації. Лише за офіційною статистикою, Україну щороку залишають тисячі обдарованих фахівців. І схоже, цей процес набирає обертів.
Кажу про все з надією, що проблеми з втіленням ідей будуть почуті, що тисячі проектів створення новітнього обладнання реалізують на практиці, що до них з розумінням поставляться чиновники, спеціалісти і спонсори. Бо цього вимагає час.
Петро ЛЕГКИЙ, пенсіонер, ветеран праці.
Бурштин
Івано-Франківської області.
