Стільки грибів, чорниць, журавлини, брусниці, як у Маневицькому держлісгоспі, ніде не росте. Саме ці лісові дари і приваблюють сюди тисячі людей, особливо влітку та восени. Як організувати і тримати під контролем цю величезну армію любителів тихого полювання, адже ліс боїться пожеж? Здається, на підприємстві знайшли єдине можливе вирішення цієї проблеми, створивши обабіч шляхів великі рекреаційні пункти.
Нещодавно в Маневицькому держлісгоспі відкрили ще один — дванадцятий. Назвали його «Сосновий бір». Розташований він за кілька кілометрів від райцентру Маневичі, на шосе Луцьк—Любешів—державний кордон з Республікою Білорусь. Як і на інших таких пунктах тут є альтанки для відпочивальників, облаштовані місця для вогнищ, мангали. В «Сосновому борі» подбали і про малечу, спорудивши ціле дитяче містечко із гойдалками. На спеціальних стендах — правила поведінки в лісі, корисна інформація для любителів збирати гриби, ягоди... Такий собі природничий університет під відкритим небом.
Як розповів директор держлісгоспу Володимир Радіон, тепер мало кому спаде на думку розкладати вогнище серед лісу. Бо на рекреаційному пункті є все для відпочинку і дрова не потрібно шукати. Нещодавно в Маневичах приймали делегацію лісівників з Польщі, так вони дивувалися, що за користування такими рекреаційними пунктами їхні українські колеги не беруть платні.
Ми також побували ще в одному рекреаційному пункті поблизу сіл Галузія і Прилісне. Створили його багато років тому. Час і погода зробили своє: малі архітектурні форми стали руйнуватися. Вирішили оновити їх. Тепер ніхто не може проїхати, не замилувавшись красою вирізаних з дерева скульптур трьох веселих козаків за столом, совою і тетеруком, що сидять на гілках біля воріт. Найбільше вразив стіл, вирізаний із суцільного стовбура всохлого старезного дуба. І лавки теж під стать: грубезні, міцні. Виготовив все це диво сільський голова Галузії Іван Шпак. Свого часу він півтора десятиліття пропрацював у Волинських виробничих художніх майстернях, а нині, як жартує, робить це, щоб не втрачати кваліфікацію.
Кілька рекреаційних пунктів Маневицький держлісгосп розмістив також вздовж міжнародної магістралі Київ—Варшава. Там теж є все, щоб можна було перевести дух під час тривалої поїздки. Такі лісові відпочинкові містечка є в області всюди. Чи їдете ви з Луцька на Рівне, Ковель або Володимир-Волинський, з Ковеля до державного кордону з Польщею... Лише в держлісгоспах їх 84.
А розпочинав цю справу майже півстоліття тому колишній керівник об’єднання «Волиньліс» Дмитро Телішевський. Сьогодні за насиченістю лісовими рекреаційними пунктами, їх облаштуванням Волинь може посперечатися з багатьма розвинутими державами. Завдяки цим відпочинковим куточкам у лісах стало менше пожеж, почистішали, стали ще красивішими довколишні бори та діброви. Та головне, що до нас повертається почуття єдності з природою, бажання берегти її.
Волинська область.
Cільський голова Галузії Іван Шпак (праворуч) і лісничий Галузіївського лісництва Віктор Снітко за столом-велетнем.
Фото автора.
