На Херсонщині завершили збирати ранню картоплю і тепер копають бульби середньої стиглості. З 280 тисяч тонн очікуваного врожаю «другого хліба» 170 тисяч тонн вже по коморах виробників чи на складах комерсантів. Проте фермери та орендарі не поспішають радіти, адже середня собівартість кілограму картоплі з плантацій на степовому півдні України — 2,2—2,5 гривень за кілограм, а перекупники більше гривні не дають, оскільки пропозиція перевищує попит.
— Аграріям і місцевій владі треба, зрештою, визнати, що ми зіткнулися з кризою перевиробництва картоплі. Скільки можна щоразу наступати на одні й ті самі граблі? — скрушно перепитує керівник одного з найбільших у Голопристанському районі Херсонщини фермерських господарств «Аделаїда» (село Чулаківка) Сергій Рибалко. — Нашому господарству, щоправда, нинішнього літа пощастило збути чотириста тонн картоплі до Білорусі по 0,4 долара США за кіло. Ціна вища, ніж пропонують на внутрішньому ринку, але обсяги малуваті. Та й з тих 0,4 долара половина витрачається на пакування, розмитнення, транспортні витрати. Вабить західноєвропейський ринок, де кіло картопельки по 12 євроцентів приймають. Але там жорсткий контроль якості.
Для внутрішнього споживання населення краю потребує близько 140 тисяч тонн картоплі, а вирощують її вдвічі більше, і при цьому забезпечити нею земляків сповна не можуть. Місцева картопля ранніх та середньостиглих сортів довго не зберігається — її треба чимшвидше збувати, а до весни вже «дотягувати» бульбою, яку восени повезуть з Волині, Чернігівщини, Черкащини тощо. Але збути не виходить, бо місцевий ринок обмежений, а для виходу на іноземних покупців ресурсів не вистачає ані на закупівлю елітних насіннєвих матеріалів, ані на логістику.
До того ж, з регулюванням агровиробництва також не складається, бо немає економічних та адміністративних важелів впливу. Великих господарств, які вирощують картоплю з застосуванням грамотних агротехнологій, на всю область аж... два. Все інше — то городи й паї клаптиками по кілька гектарів, де популярний овоч вирощують, як «батьки та діди чинили».
Вигідно продати лишки врожаю не можуть, надійно зберегти — також, однак площі під картоплю практично не зменшуються. Торік нею засадили понад 24 тисячі гектарів, нинішнього року — 23,5 тисяч га. Складається враження, ніби селяни просто підсвідомо бояться відмовитися від картоплі. І справа тут не в очікуванні якоїсь манни небесної у вигляді поліпшення ринкової кон’юнктури, а в давніх обивательських залякуваннях українців: от прийде знову голод, а ми ще й без картоплі!
Херсон.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.