Де саме був бункер Гітлера? А де в Берліні досі стоїть радянський танк? Туристам непросто відшукати в столиці ФРН сліди багатьох суперечливих історичних подій. Незважаючи на те, що від розвалу соціалістичної НДР минуло лише 25 років, а від краху нацистської Німеччини — майже 75, німці ретельно намагаються позбавитися колишніх гріхів.
Але якщо рішення про денацифікацію країни ухвалювалося представниками союзних сил у Потсдамі по закінченні Другої світової війни, в результаті чого були заборонені не лише назви вулиць, а й використання свастики та нацистських символів, то декомунізація 1989 року — після падіння Берлінського муру — не регулювалася законодавчо. Крім офіційної заборони компартії, до суду були притягнуті численні її функціонери. В окремих випадках рішення приймала місцева влада.
Особливо стримано до перейменувань і демонтажу пам’яток соціалістичних часів ставляться громадяни східної Німеччини. У провінційних районах колишньої НДР можна досі побачити численні вулиці Леніна. Так само і в Берліні соціалістичне минуле не дозволяють забути імена Рози Люксембург, Клари Цеткін, Ернста Тельмана, які закарбовані у назвах вулиць і площ. На думку голови Комісії істориків Мартіна Шульце Весселя, ці та чимало інших історичних особистостей — німецькі національні герої, від яких громадяни не бажають відмовлятися. На відміну від представників Веймарської чи нацистської Німеччини. Якщо процес денацифікації відбувся швидко і без дискусій, то стосовно соціалістичного минулого й досі точаться дискусії: «демонтувати чи залишити?».
Особливо яскравий факт, котрий потрапив у центр суспільних змін кількох століть: Міський палац на головній вулиці столиці Унтер дер Лінден. Побудований як символ Веймарської республіки, де свого часу була резиденція кайзерів, після падіння нацистської Німеччини відійшов у радянську зону. 1950 року з’їзд Соціал-демократичної єдиної партії Німеччини вирішив знести решту здебільшого зруйнованого Міського палацу і спорудити новий символ — уже соціалістичної держави. 1973-го на його місці врочисто відкрили Палац Республіки. Після об’єднання Німеччини він теж потрапив у немилість і був зруйнований. Нині тут величезне будівництво: німці відновлюють справедливість, зводячи Міський палац.
Тим часом у суспільстві почалися дискусії щодо пам’ятників соціалістичної доби в колишній НДР. Днями в столичній «Берлінер цайтунг» цілком серйозно обговорювалася проблема долі знесеного 20-метрового пам’ятника Леніну, встановленого колись на площі його імені в німецькій столиці. Ілліч з червоного граніту, доправленого сюди з Коростишева, що на Житомирщині, був демонтований 1991 року. Повністю монументального кільканадцятитонного Леніна розтрощити не вдалося. Тому його відвезли в парк приміського Кьопеніка, де закопали, насипавши земляний пагорб. Площа Леніна отримала іншу назву — Об’єднаних Націй. Тепер її прикрашають п’ять кам’яних глиб — символ п’яти континентів, з яких дзюркочуть струмочки, — розвага для дітей.
Чому за майже 20 років після демонтажу пам’ятник вождю привернув увагу громадськості, спричинивши хвилю дискусій? Та вже ж не тому, що німцям захотілося ленінської ідеології! Музеї, зокрема, й у Шпандау, намагаються перетягнути Леніна як... принаду для туристів. Але втрутилися екологи: за цей час на «ленінському» пагорбі поселився незвичайний вид ящірок. Якщо його розкопати, то їм загрожує смерть. Тож дискусії ще тривають. А без обговорень сенат Берліна ухвалив рішення про внесення до списку історичних пам’яток трьох об’єктів — представників соціалістичної доби — на Александерплатц.
Берлін.
