За минулу добу (дані на 31 липня) російсько-терористичні війська 105 разів обстріляли українські позиції й населені пункти. Це найбільша кількість обстрілів з початку місяця, констатують у РНБО. Як і слід було сподіватися, після прибуття чергового путінського «гумконвою» активність бойовиків різко зросла.
Очевидно, що «застільне й телефонне» урегулювання ситуації на Донбасі у самій зоні бойових дій не працює. Що не раз доводили гібридні формування і їхні московські спонсори. А нашим бійцям на передовій Мінські домовленості зв’язують руки, тому що є наказ не порушувати їх, а отже — не стріляти у відповідь супротивникові.
Тим часом триває шоста хвиля часткової мобілізації. У Генштабі раніше заявляли, що призвані у цей час замінять на передовій тих, хто має іти на дембель. Щоправда, виконати план військкоматам ой як непросто. Тому в погоні за мобілізаційними кадрами не гребують нічим: влаштовують засідки, щоб вручити повістки, залучають міліцію тощо. Такі дії, м’яко кажучи, лише провокують обурення в соціумі. Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков на своїй сторінці у «Фейсбуці» написав, що заборонив своїм підлеглим брати участь в «облавах військкомів». Нагадаємо, раніше через проблеми з мобілізацією Аваков запропонував перейти на контрактну армію. Ця ідея виникла не лише в голові Арсена Борисовича. Те фінансування, яке виділялося на армію з різних джерел з початку російської агресії на сході нашої країни, кількість добровольців, які брали участь в АТО, дають підстави вважати, що за певної політичної волі й грамотного військового керівництва вже можна було б створити кістяк професійної української армії.
І от лише зараз прем’єр Арсеній Яценюк дав доручення міністрові оборони Степану Полтораку провести розрахунки, у яку суму стане Україні створення класичної професійної армії. За його словами, у підходах до створення нової армії необхідно використовувати підходи, аналогічні тим, які використовують під час створення поліції.
У своїй статті «Незручні питання до нової хвилі мобілізації» політтехнолог Сергій Гайдай пише: «Військовому керівництву здається, що призване в армію «гарматне м’ясо» не зможе з’явитися під їхніми садибами й кабінетами зі зброєю в руках, щоб розібратися, хто тут зраджує національні інтереси. І це велика помилка. Революційні події так нічого і не навчили наших політиків. Нинішня влада вже умудрилася образити кожного добровольця, не реформувавши армію, не налагодивши необхідного забезпечення бійців, переклавши його на плечі волонтерів і простих громадян, не знищивши корупцію... І ситуацію не виправити каналізуванням добровольчих сил і заміною їх невмотивованими призовниками».
Ще з радянських часів відомо, що «кадри вирішують усе». Але сьогодні важливо, як вони вирішують це «усе» і що залишається за кадром?
