Село Будимля (Перебродівська сільська рада), що у Дубровицькому районі на Рівненщині, загубилося серед лісів та боліт: від нього ближче до Білорусі, ніж до райцентру. Але й тут, у поліській глибинці, його «знайшла» чорнобильська біда. Відтак Будимля віднесене до другої зони — зони безумовного (обов’язкового) відселення. Свого часу звідси виїхало тридцять сімей, решта так і залишились у рідному селі. Молоді сім’ї зводять оселі, хоча будь-яке будівництво тут заборонене, народжують дітей. Тільки з початку цього року лелеки принесли у Будимлю 23 немовлят. А цьогоріч у перший клас піде тридцять троє діток.
Є діти — потрібна школа. Держава з огляду на зону, на це махнула рукою, хоча й у Будимлі школа раніше розміщувалась у двох старих хатах. На щастя, цю проблему допоміг вирішити шведський благодійник Уве Классон (на знімку) з міжнародної організації «Дім Миру. Діти Чорнобиля. Оазис», котрий з Перебродівською сільрадою, до якої входить і Будимля, співпрацює з 2001 року (він ще й допомагає оздоровлювати чорнобильських дітей у Швеції).
— За кошти благодійників та з їх матеріалів лише за рік у 2007-му в нашому селі постала одноповерхова затишна школа на двісті місць. Шведи допомогли також меблями та комп’ютерами. У першому корпусі навчаються молодші школярі, у другому — старшокласники, — розповідає директор Будимлянського навчально-виховного комплексу Микола Легкий.
Діти кажуть, що навчатися у таких світлих, просторих класах — одне задоволення. І з жахом згадують стару школу, дуже холодну, з потрісканими стінами, де не можна було висидіти урок без теплого верхнього одягу і рукавичок...
Щодо третього корпусу, де буде їдальня, то він майже готовий: громада для цього згуртувалася. Але міг би бути готовим дещо раніше, якби не одне «але». Справа у тому, що ось уже два роки гуманітарний вантаж зі Швеції, адресований Перебродівській сільраді для Будимлянського НВК, серед якого фарби, 90 листів гіпсу, будматеріали, обладнання для їдальні, котел, харчові міксери тощо, лежить опечатаний митниками у старому приміщенні школи. Вони мотивували це тим, що на частину вантажу, мовляв, немає всіх документів. Коли їх зібрали, митники знову знайшли причину для відмови: мовляв, звертайтесь у Мінсоцполітики, щоб воно визнало цей вантаж як гуманітарну допомогу.
Ось уже тривалий час і голова Дубровицької РДА Сергій Киркевич, і Перебродівський сільський голова Валерій Крижик оббивають пороги Мінсоцполітики, щоб розв’язати цю проблему. Адже будівельні матеріали конче потрібні громаді, щоб завершити третій корпус до початку нового навчального року, аби діти мали змогу харчуватися. Але у міністерстві вимагають всіляких довідок, тобто бюрократичною тяганиною зволікають з вирішенням питання.
Прикро: нам хочуть іноземці допомогти, а наші ж чиновники цьому перешкоджають. До речі, за словами Перебродівського сільського голови Валерія Крижика, за кожен день зберігання шведської гуманітарки нараховується 45 євро пені. Якщо помножити на майже п’ятсот днів її перебування на «складі», то це виллється у кругленьку суму. Таких коштів у сільради, звичайно ж, немає. От і виходить, що проблеми замість того, щоб вирішуватись, нанизуються одна на одну.
Рівне.
Фото надано директором НВК Миколою ЛЕГКИМ.
