До Вінницького військово-медичного центру Міноборони доправили із зони бойових дій 16 поранених, в одного з них стріляли свої
Понад місяць до Вінниці не прилітав військово-медичний літак «Віта» з пораненими бійцями. Наприкінці липня медперсонал прийняв одразу 16 захисників країни.
Начальник Вінницького військово-медичного центру Міноборони полковник Сергій Петрук розповів кореспонденту «Голосу України», що 14 з 16 доправлених потребували хірургічного втручання, двоє з них перебувають у реанімаційному відділенні, решта — в палатах інтенсивної терапії. Найстаршому пацієнту ампутовано руку. Всі постраждалі з вогнепальними пораненнями верхніх чи нижніх кінцівок, грудної клітки, органів черевної порожнини. Допомогу прибулим почали надавати вже у перші години. Для цього були готові усі служби.
За словами Сергія Петрука, особливість лікування полягає в тому, що пацієнти потребують етапних операцій. Каже, разовим хірургічним втручанням не вдасться нікого з них поставити на ноги. Треба оперувати по декілька разів. Бійці, з якими вдалося поспілкуватися, вразили силою духу. Більшість з них говорили, що після лікування готові знову на передову.
У Віктора Брехера із Запоріжжя — поранення обох рук. Каже, наступив на розтяжку. Вважає, що йому ще пощастило. В зоні АТО він був разом з братом Андрієм, той на два роки старший від Віктора. Служать в одному підрозділі. На завданні також були разом. Андрія контузило, він лікувався в Артемівську. Обидві руки у бійця так забинтовані, що навіть ложки не може тримати. «Волонтери годують, як малу дитину», — усміхається.
56-річному Василеві Ковалю під час розриву міни перебило ліву руку. Лікарі змушені були ампутувати по плече. Пояснили, що ставити протез нема можливості. Василь Дмитрович не падає духом. Каже, якби взяли, пішов би знову до хлопців. «Я ж доброволець, — пояснив він. — Мене на фронт ніхто в шию не гнав. Сам пішов у військкомат. Хтось ховається, а хтось служить».
У киянина Володимира Семена — поранення черевної порожнини, перелом кісток таза, травмована права нога, множинні ушкодження кінцівок. Лікар-травматолог Євген Кузьєв звертає увагу, що в нього є воля до одужання. Цим пацієнт дуже допомагає нам у лікуванні, це теж гарні ліки. «Яке бажання? — перепитує Володимир. — Швидше стати на ноги, заїхати додому, обійняти дружину, діток, у мене їх двоє, а тоді знову на схід — передушити, як пацюків, цих гадів, що життя нам отруюють».
Найбільше смутку в очах вогнеметника Володимира Гаврилюка з Вінниччини. Кулю отримав не у бою, а від одного зі своїх побратимів. Сталося це під час шикування на плацу. З необережності один із бійців натиснув спусковий гачок. Автомат не був на запобіжнику. Куля пройшла навиліт через нирку, але так її пошкодила, що довелося видалити.
Вінницька область.
Лікар-травматолог Євген Кузьєв: «У бійця Володимира Семена є воля до одужання, а це теж гарні ліки».
Фото автора.
