Новий польський президент, який, нагадаємо, вступив на посаду 6 серпня, анонсував «правки, подекуди глибокі» зовнішньополітичного курсу, які полягатимуть, зокрема, у «збільшенні активності» та «спокійному, але рішучому і однозначному представленні партнерам польської точки зору».

Вартими уваги є окремі тези стосовно бачення А. Дудою «східної політики», які стали предметом низки маніпуляцій, що поширюються окремими ЗМІ та в соціальних мережах.


Справді, ані в глибоко полоноцентричній та надзвичайно обтічній щодо проблем зовнішньої політики промові перед парламентом, ані в кількох наступних виступах, що були виголошені президентом у рамках понад семигодинної церемонії вступу на посаду, жодного разу не було згадки про Україну (зрештою, як і про жодну іншу країну). Йшлося натомість про Польщу в контексті НАТО, Європейського Союзу, країн Центрально-Східної Європи, «Вишеградської групи», а також «Полонії» (польської діаспори по всьому світу).


Неконкретизований акцент було зроблено на «важливих, з токи зору зміцнення безпеки» добросусідських відносинах, а «там, де ситуація складна, слід докласти інтенсифікованих зусиль». Деякі коментатори та політики лівого спектра поспішили інтерпретувати це як сигнал до можливих «змін у відносинах з Росією» (мовляв, тільки Польща не має нині відносин з Білокам’яною на рівні найвищого керівництва). Однак цей фрагмент виступу А. Дуди варто сприймати радше як цілком логічне й послідовне намагання наголосити на проголошеному в передвиборній програмі положенні про «єдність Європейського Союзу» як одному із векторів зовнішньої політики, зокрема, й у питанні російської агресії щодо України.


На підтвердження більшої вірогідності саме такого висновку наведемо фрагмент інтерв’ю президента Польському пресовому агентству (ПАП), в якому він наголосив: «Коли йдеться про Україну і Росію, то повинно йтися і про повагу суверенітету та незалежності з дотриманням міжнародного права». А. Дуда вважає, що Польщі слід надавати нашій державі підтримку в різних формах (при цьому, однак, застеріг, що це не стосується фінансової допомоги).


Глава польської держави зауважив, що Польща не хотіла б допустити «замороження конфлікту на довгі роки», але застеріг, що «так (в ЄС. — Ред.) думають не всі». Серед можливих способів подолання кризи він назвав переговори «за новою формулою». Кінцевою метою таких переговорів має бути «повернення до попередніх кордонів, які були гарантією європейського порядку». Йшлося про статус-кво, яке існувало до окупації Росією Криму та втрати Києвом контролю над ділянкою україно-російського кодону. Натомість в активно поширюваних публікаціях-«інтерпретаціях» розповідають про «план повернення до кордонів, що існували до вересня 1939 року».


До числа таких «інтерпретацій» також можна віднести і поширюване деякими ЗМІ та в соціальних мережах тлумачення нібито висловленої А. Дудою ідеї про «Балто-Чорноморський Союз» за участі України. Насправді в програмній промові президента дослівно йшлося лише про «формування спільноти з партнерами на північ від Балтійського моря аж до Адріатики». Про своє «прихильне ставлення» до поглиблення економічної та безпекової співпраці країн «від Балтійського моря у напрямку Адріатики і Чорного моря» польський президент згадав і в цитованому вище інтерв’ю ПАП. Підставою для співпраці мали б стати «спільний досвід другої половини XX століття» і «досить часто спільні проблеми сьогодення». До слова, цей фрагмент інтерв’ю також «інтерпретували» як прагнення А. Дуди створити щось на противагу Брюсселеві. Хоча в оригіналі чітко наголошується, що формування осередків співпраці може відбуватися винятково у рамках Європейського Союзу.


Варшава.