Органи місцевого самоврядування повинні брати безпосередню участь у плануванні розвитку мережі закладів охорони здоров’я на місцях. Тим більше це важливо в умовах взятого владою курсу на децентралізацію. 


Адже нині питання забезпечення сільського населення аптеками або аптечними пунктами при фельдшерсько-акушерських пунктах (ФАП), медичних пунктах, лікарських амбулаторіях, дільничних лікарнях стоїть достатньо гостро. Вирішити цю проблему й покликаний проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення сільського населення медичним та аптечним обслуговуванням в умовах децентралізації влади. Його автори — група народних депутатів — Віталій Барвіненко (група «Партія «Відродження»), Олександр Герега (позафракційний), Руслан Князевич (БПП) та Андрій Шинькович (БПП).


Не секрет, що фінансування системи охорони здоров’я з державного бюджету відбувається за залишковим принципом. Звісно, що за таких умов, на оновлення медичного обладнання у сільській місцевості та забезпечення кваліфікованими кадрами коштів не залишається.


«Кількість сільського населення скорочується не тільки від того, що молодь виїжджає до міста, а і внаслідок природної смертності. Статистика останніх років свідчить, що тривалість життя на селі нижча, ніж у місті.

Головною причиною такого стану є недоступність медичного лікування», — наголошують народні депутати. Тому й важливо принаймні зберегти наявну мережу сільських лікувальних закладів.


«Держава обрала курс на децентралізацію влади, а цей законопроект надає можливість органам місцевого самоврядування брати безпосередню участь у плануванні розвитку мережі закладів охорони здоров’я, приймати рішення про їх оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання, а також вирішувати на місцевому рівні питання забезпечення закладами охорони здоров’я, що здійснюють реалізацію лікарських засобів, виділяючи приміщення тощо», — зауважив В. Барвіненко.


Щоправда, Головне науково-експертне управління не вважає викладені народними депутатами аргументи достатньо переконливими. На думку експертів, чинне законодавство вже містить достатні передумови для вирішення порушеного у законопроекті питання. Тож проблема, наголошують вони, полягає не у відсутності «законодавчого гарантування надання первинної медико-санітарної допомоги у сільській місцевості», а у неналежному виконанні приписів чинного законодавства, державному контролі у цій сфері. А також забезпеченні невідворотності покарання за порушення відповідних норм.


З огляду на це та низку недоліків, які є у проекті закону, Головне науково-експертне управління рекомендує законопроект відхилити. Водночас профільний Комітет з питань охорони здоров’я цей документ поки що не розглядав.


Довідково

Законопроектом, зокрема, пропонується внести до ст.25 Закону «Про лікарські засоби» наступні зміни:


Держава гарантує забезпечення закладами охорони здоров’я, що здійснюють реалізацію лікарських засобів, у сільській місцевості (аптек, аптечних пунктів при фельдшерсько-акушерських пунктах, медичних пунктах, лікарських амбулаторіях, дільничних лікарнях) за погодженням органів місцевого самоврядування.


Мінімальний обов’язковий асортимент лікарських засобів і виробів медичного призначення для цих закладів визначається Кабінетом Міністрів України.


Держава гарантує доступність закладів охорони здоров’я, що здійснюють реалізацію лікарських засобів (обладнання пандусами).

 

Цифра

За інформацією Міністерства охорони здоров’я, в Україні налічується 15000 фельдшерсько-акушерських пунктів, 3400 сільських амбулаторій, 580 дільничних, 142 районних та 472 центральні районні лікарні. Кожний п’ятий фельдшерсько-акушерський пункт та кожна десята сільська амбулаторія оснащені лише частково.