Розв’язка у справі Надії Савченко близька. У серпні-вересні очікується винесення їй вироку російським судом. У якому душевному стані наша героїня? Які перспективи її звільнення? На ці та інші питання в ексклюзивному інтерв’ю «Голосу України» нашому кореспондентові у Варшаві відповів адвокат Марк ФейгІн (на знімку праворуч), який, за сприяння МЗС України, проводить турне столицями Євросоюзу з метою ознайомлення громадськості країн спільноти з «фінальним етапом» справи Савченко.

 


— Коли ви останній раз бачилися з Надією?


— Я її бачив більш як тиждень тому в Новочеркаській в’язниці. Під час попередніх слухань у Донецьку (місто в Ростовській області Російської Федерації. — Ред.).


— Як вона тримається? Який її стан?


— Надія почувається дуже добре. Тут їй подобається більше, ніж у Москві, бо дуже багато людей на півдні РФ — українці. У прикордонній Ростовській області їх дуже багато. На-приклад, суддя Степаненко, який вів засідання в Донецькому міському суді, переговорювався з Надею українською, перекладав їй окремі слова. Її це дуже радувало й надихало. Вона каже, що дуже багато людей ставляться до неї компліментарно. В’язниця, звісно, проте...


— Майже немає сумнівів, що вирок уже написано. На вашу думку, чи може статися диво? І що таке диво може створити?


— У російському суді чудес не буває. Тому я б не хотів би обманювати людей і говорити, що її раптом виправдають. У Росії взагалі немає виправдувальних вироків. Приміром, у судді Степаненка, який веде цей процес у Донецьку, 180 вироків — і жодного виправдувального.


Чому вони не можуть піти на це диво? Тому, що в такий спосіб довелося б визнати, що понад рік вони тримали невинну людину за наявності, від самого початку, абсолютно всіх доказів її невинності. Більше того, її притягли з мішком на голові з України в Росію, а це злочин згідно зі ст. 126 Кримінального кодексу РФ. Саме тому виправдувальний вирок суду в справі Савченко в нинішній Росії неможливий. Вирок, звісно ж, пишеться у Кремлі.


— Були чутки, що Надію обміняють на російських військовополонених? Наскільки вони обґрунтовані?


— Із оточення адміністрації президента я достеменно знаю, що переговори стосовно обміну Савченко на Александрова та Єрофеєва велися на рівні спецслужб... Це підтверджували й у «Батьківщині» (Сергій Власенко).

Ситуація затуманилася після пропозиції Москви обміняти Савченко на шляхопровід у Крим. Зрозуміло, що для нормальних людей це здається абсолютно божевільним. А я щиро й охоче вірю в реальність такої пропозиції.


— Наскільки можливе продовження переговорів, і яка може бути «ціна питання» цього разу?


— Мені здається, російська сторона хоче, щоб до так званого нормандського формату було залучено США. Кремлю потрібні гарантії Вашингтона, пом’якшення санкцій напередодні появи нового господаря Білого дому.

Савченко вони тримають як розмінну монету в переговорах саме з Вашингтоном. Але вірити Кремлю взагалі не можна, бо він завжди каже одне, а робить інше.


— Чи чинять на вас тиск у Росії? У чому це проявляється?


— Величезний тиск, але він опосередкований, оскільки, через публічність, мене не можуть притягти до кримінальної відповідальності прямо. Намагалися позбавити статусу за те, що я виносив листи Надії. Але знайдуться ті, хто скаже: «Не вбили, як Нємцова, отже, це не тиск, а лоскіт». З другого боку, є спроби зупинити нашу роботу. Приміром, як сприймати суд у Донецьку, де бродять «козаки», які переходять туди з Луганська. Це що, розрахунок, що ми злякаємося і не поїдемо захищати Савченко в Донецьку? Тиск це чи ні?


Погрози в Інтернеті тощо на кшталт «вас усіх треба вбити або повісити з цієї сукою» — це буденність.


— На вашу думку, чи існують можливості тиску на Кремль, і що це може бути?


— Персональні санкції стосовно осіб, відповідальних за фабрикацію цієї справи. Одним із елементів тиску є кримінальна справа, порушена Генпрокуратурою України проти низки чиновників правоохоронних органів РФ: слідчих і суддів у справі Савченко. Але основним і найістотнішим буде політичний тиск у рамках міжнародних структур — ООН, ПАСЄ, Парламентської асамблеї ОБСЄ, щоб змусити Москву повернутися до норм міжнародного права, яке, навіть незалежно від політичної складової, вимагає від Кремля негайно звільнити Савченко.


— Чи є у вас у запасі якісь таємні козирі?


— Процесуально ми її невинуватість довели. Хоча в нас, без-умовно, є ще деякі, неоприлюднені, додаткові можливості довести її невинність. Зокрема, за статтею «про незаконне перетинання кордону», в нас є ще кілька доказів, які ми не викладали, щоб завчасно не дати російській стороні з цього приводу зманеврувати.


— Чи відчуваєте допомогу Києва? У чому вона полягає?


— Я ніколи не нехтував цією допомогою. Вважаю, що Київ надає необхідну підтримку. Кожен на своєму рівні — МЗС, Генпрокуратура, СБУ. На політичному рівні я бачу, що Президент Порошенко, загалом, робить усе, що від нього залежить. Він же не може змусити Путіна з пістолетом біля скроні віддати Савченко. Все, що можна було задіяти привселюдно, було задіяно. Адже проблема не в українському керівництві.


— У вас є інформація стосовно інших українських військовополонених, які перебувають у  полоні на території Росії?


— За моєю інформацією, ряд військово-службовців ЗСУ, які перебували на території Росії, переміщені назад в «ЛНР»/ «ДНР». Очевидно, є негласні домовленості про обміни за принципом усіх на всіх. Тому, якщо в РФ і є військовослужбовці ЗСУ, то це одиниці.


— Коли все-таки варто було б очікувати звільнення Надії Савченко?


— Переконаний, що Надія буде звільнена, бо вона невинна. Але це відбудеться тільки під політичним тиском, унаслідок політичних переговорів, а не в результаті процесу й суду.


Процедура така. У серпні, ну, може, у вересні, буде оголошено вирок. Потім місяць-два — апеляційні інстанції. Вирок набуває законної сили. Ми звертаємося до касаційної інстанції (Верховний Суд) — це ще 6 місяців. Що стосується Європейського суду з прав людини, то це така консервативна інституція, що там розгляд триватиме років п’ять. Це не від нас залежить — там так розглядають ці справи. Думаю, що Надію Савченко буде звільнено значно раніше, ніж за п’ять років.


Розмову провів наш власний  кореспондент у Республіці Польща Іван КОЗЛОВСЬКИЙ.


Фото надано автором.


Редакція висловлює подяку Посольству України в РП за сприяння в організації інтерв’ю.