Ми відповідальні не лише за те, що робимо, а й за те, чого не робимо.
Ж. МОЛЬЄР.
Одеситка Катерина Єфімова до редакції завітала після чергової невдалої спроби потрапити на прийом до колишнього уже керівництва Генеральної прокуратури. Минули роки після смерті її кровиночки, але душевні рани не загоюються, серце болить. І цей біль загострюється, коли згорьована матір бачить байдужі фізіономії бюрократів, не здатних заспокоїти добрим словом, аргументованою чесною відповіддю...
В обласній клінічній лікарні після кількох невдалих операцій загинула 35-річна Тетяна Галенкова. За непрофесійні дії та халатність лікар-ендоскопіст Д. Генасимов отримав догану (на його совісті, до речі, смерть Тетяни не єдина), хірурга М. Беспанька судом амністовано, а третій, професор місцевого медуніверситету В. Грудник, відповідальності уникнув...
Причетність усіх «світил» медицини до загибелі жінки доведена, але кримінально переслідувався за ненавмисне вбивство тільки Беспанько. Як лікуючий лікар і завідувач відділення. «Але винні всі», — категорично заявляв він під час нашої зустрічі, виправдовуючи себе та кидаючи не лікувальну грязь на халати колег.
Утім, у байдужості та безвідповідальності ескулапів переконана і Катерина Єфімова. Якби лікуючий лікар Беспанько належним чином контролював процес лікування; якби після другої невдалої операції з видалення каменю з допомогою ендоскопа Генасимов направив Тетяну не в палату, де, по суті, залишив її напризволяще, а у відділення інтенсивної терапії; якби досвідчений завкафедрою медуніверситету, він же керівник хірургічної клініки обллікарні, Грудник на клінічному розборі одразу наполіг на негайній відкритій лапаротомії (операція зі скальпелем) — біди б не сталося, упевнена Катерина Савеліївна. Вона не втратила б годувальницю, а онуки — матір...
Постраждала не може змиритися і з тим, що Суворовський райсуд Одеси (суддя Лавренюк) закрив справу відносно Миколи Беспанька, навіть не розглянувши її по суті, на підставі закону про амністію. На засіданні були: прокурор, обвинувачений, його адвокат. Розглядали справу без потерпілої. Суд протягом 30 хвилин розглянув матеріали і з миром відпустив підсудного. І ніхто навіть не згадав про тяжко хвору фізично і морально Катерину Єфімову, на руках якої фактично були двоє сиріт. Про вердикт вона дізналася випадково лише через вісім місяців.
Цей факт редакція попросила перевірити обласну прокуратуру і вжити заходів. Сумніваюсь, що хтось із відомства вивчав матеріали справи Беспанька. Заступник прокурора у своєму листі лише сумлінно переповів відомі автору факти. І констатував — підстав для втручання не вбачається.
Із Міністерства охорони здоров’я відписались напрочуд коротко: «У зв’язку з відсутністю будь-яких документальних даних щодо прикрого випадку смерті пацієнтки неможливо надати виважені адекватні коментарі», — повідомили головні позаштатні спеціалісти МОЗУ В. Нікішаєв і П. Фомін. Немає документів, а тим паче людини — немає проблем?
Звісно, такі «душевні» відписки не могли заспокоїти постраждалу. Вона вкотре звернулася до можновладців і, зокрема, в адміністрацію Президента, яка переадресувала листа Генпрокуратурі. Звідти — ні пари з вуст. Катерина Савеліївна з температурою, з нестерпними болями в ногах їде до столиці на прийом до перших осіб, оскільки у багатьох начальників уже була, їхніми обіцянками наситилась.
Правоохоронцям з лампасами не до неї, заявниця потрапляє до відділу прийому громадян. Там «дитя війни», доньку учасника бойових дій, ясна річ, вислуховують. Зрозуміло, обіцяють, на її вимогу, надіслати відповідь по суті за підписом Генерального прокурора...
Цією радісною подією і поділилася жінка за склянкою чаю в редакції. А через місяць зателефонувала і, плачучи, повідомила: відповідь отримала, точніше, копію. Від генпрокурора... Олександра Медведька, підписану ним 2008 року. У кінці душевного послання нещасній нагадали: «Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» провадження за вашими скаргами... в органах прокуратури припиняється».
Дослівно
«...Згідно з висновком судово-медичної експертизи... відсутність своєчасного та адекватного лікування Галенкової Т. В. з боку завідуючого відділенням Одеської обласної клінічної лікарні Беспанька М. М., який був водночас її лікарем, призвели до прогресування хвороби потерпілої... та її смерті. Враховуючи, що Беспанько вчинив злочин, який... не є тяжким, а також те, що на момент скоєння його вік перевищував 55 років, постановою кримінальна справа закрита».
Д. Черних, заступник прокурора Одеської області.
