Про це вчора під час громадського обговорення законопроекту повідомив профільний міністр Сергій Квіт. «У нас є певні політичні домовленості про те, що у вересні має бути ухвалено цілий блок законів», — наголосив він.

Зокрема, йдеться про закони про професійну освіту, про науку і науково-технічну діяльність, а також документи, спрямовані на уточнення Закону «Про вищу освіту».


Проект базового закону «Про освіту» доопрацьовує робоча група МОН, до складу якої увійшли й експерти, що працювали над концептуальними засадами, структурою й окремими статтями документа в Комітеті Верховної Ради з питань науки і освіти. Вочевидь, він є певним компромісним варіантом.

Деякі учасники обговорення помітили у ньому низку суперечностей і недопрацювань, тож порадили не поспішати ставити крапку у тексті законопроекту. Громадськість сподівається на те, що з його ухваленням стартує довгоочікувана шкільна реформа, проте в експертному та освітянському середовищі досі немає єдності щодо визначення її шляхів і термінів. Навіть перехід до 12-річки, який в Міністерстві освіти анонсували на наступний рік, тепер відкладається на 2017-й. Раніше у МОН говорили, що 12 років навчатимуться малюки, які підуть до першого класу 2016-го.


В остаточному варіанті закону немає розділу «Економіка освіти». Його замінили більш традиційним формулюванням — «Фінансування освіти та економічна діяльність закладів освіти». Автори концептуальних засад закону про освіту, які свого часу оприлюднили у профільному комітеті Верховної Ради, пропонували запровадити принцип «гроші ходять за дитиною». Проте в останньому варіанті законопроекту проглядається намір держави й надалі фінансувати мережу навчальних закладів, а не освіту конкретної дитини. Ірина Барматова з Агенції розвитку освітньої політики порадила прописати у майбутньому законі перелік замовників освітніх послуг (передовсім — батьків), визначити вартість освіти та інші економічні питання. В законопроекті йдеться про фінансування освітнього процесу взагалі, без визначення прав і обов’язків його замовників, а відповідно, не передбачається можливість цих замовників впливати на процес і вимагати відповідальності за результат. «Таким чином нівелюється державно-громадське партнерство, батькам узагалі в законі приділено чотири рядки», — каже експерт.


Оксана Макаренко з громадської організації «Батьківський контроль» запропонувала сфокусуватися на змісті освіти, на різних формах її надання, а не на мережі навчальних закладів. «Бо нині ми і наші діти стаємо заручниками системи, коли мусимо віддавати дітей до школи. Альтернативи немає, — пояснює вона. — Якщо я йду в приватну школу, я повністю втрачаю державне фінансування. Держава приватним школам не допомагає — ані підручниками, ані орендою, нічим. Якщо я хочу дати дитині домашню освіту, залучаю тьюторів, я наражаюся на загальний осуд і потрапляю до категорії «сектантів». Вона пропонує конкретніше виписати в законі права батьків і батьківських комітетів при школах, аж до впливу на призначення керівництва навчального закладу, обраного на конкурсних засадах. «Батькам залишили якийсь дорадчий голос, який ні на що не впливає», — каже Оксана Макаренко. Тим часом окремі директори шкіл вже передають свою посаду у спадок родичам...


Зрозуміло одне: автори будь-яких освітніх реформ будуть змушені балансувати між бажанням змін і обмеженими фінансовими можливостями країни, охопленої війною. Як зізнався Сергій Квіт, досі не знайдено коштів на друк підручників, які школярі мали отримати до 1 вересня. Як повідомляв «Голос України», половину необхідної суми на друк книжок для 4-х і 7-х класів виділив парламент — за рахунок коштів, зекономлених на зарплаті народних депутатів. Де візьмуть решту, невідомо. «Зараз є такий рух, щоб дати більше можливості дітям користуватися електронними підручниками, — повідомив Сергій Квіт. Проте не всі мають відповідні девайси. «Є сім’ї, де люди не уявляють, як це можна робити», — зізнався профільний міністр.