Чи можуть українські громадяни попрацювати в Німеччині?
У «Голосі України» була надрукована кореспонденція «Побачити Німеччину і... заробити!» У ній ішлося про те, що громадяни цієї країни старіють, виходять на пенсію, а кількість молодих, здатних їх замінити, дедалі зменшується. Тож, якщо не посилиться потік трудових мігрантів з-за кордону, на ФРН очікують чималі проблеми. Тим часом в Україні — навпаки: робочих рук достатньо, а бракує робочих місць. Чи можуть наші громадяни в разі потреби попрацювати в Німеччині, бодай на сезонних роботах?
Немає правових підстав
Я спробувала з’ясувати, чи є така можливість для українців? Тим паче, що інтерес був не «теоретичний». B одному із сіл на Житомирщині маю друзів, яким досі вдавалося «крутитися»: власне господарство, тракторець у ньому, домашня худоба. Але й до них підступило безгрошів’я, тож вирішила їм підсобити — знайти сезонну роботу в Німеччині.
Здавалося, що великої проблеми не мало бути, але мої спроби розбилися в друзки після перших запитань потенційних роботодавців: «Чи є у ваших протеже дозвіл на роботу? Немає? Нічим не можемо допомогти!»
Але треба ж із чогось почати. Телефоную у відомство з питань праці, пояснюю ситуацію, і запитую: «Чи можуть мої українські друзі попрацювати на сезонних роботах у Німеччині?»
Голос чиновниці в слухавці нагадує електронний автовідповідач: «Ні, між Україною і Німеччиною не укладена двостороння угода про сезонні роботи. Можливості одержати право на роботу є лише в тих громадян, чия професія у списку особливо затребуваних».
Перепитую: «Тож можна й не намагатися одержати дозвіл, навіть у разі, якщо є підприємство чи господарство, котрі готові їх узяти?»
Чиновниця непохитна: «Так, заявнику все одно прийде відмова, бо для прийняття на роботу для українських громадян не існує правової підстави. Якщо ви наполягаєте, то я надішлю вам документи, котрі має заповнити роботодавець. Після дво-, тритижневої перевірки надійде відповідь».
Занадто багато проблем — дати роботу українцю
Але це однак уже дещо, оскільки знайшла господарство, котрому потрібні такі робітники, як мої друзі. Телефоную Сергію Еберту, з яким познайомилася через Інтернет. Виходець із Молдови, нині він — представник сільськогосподарського підприємства КТГ-Аграр, котре має 45 тисяч гектарів землі. Як повідомляє його сайт, воно — одне з провідних підприємств Європи. Працює під гаслом: «Ми оремо залюбки!» Може, й збіг, але саме пан Еберт — перший із десяти адресантів, хто відгукнувся на мій запит. Він щиро зрадів: саме такі робітники господарству конче необхідні!
Утім, потім і засмутився: «Нам простіше працювати з громадянами країн ЄС. Для їхнього працевлаштування не потрібні додаткові документи й віза: з ними ми маємо право на місці укласти угоду. І вони можуть одразу починати працювати. Оскільки маємо достатньо таких робітників, то й немає потреби шукати когось за межами ЄС».
Без папірця ти комашка
Виходить, що без угоди немає візи, а без візи — угоди! Щодо українців система працевлаштування у Німеччині дуже нагадує СРСР, де для роботи потрібна була прописка, а для прописки — робота. Тільки нині необхідна віза, а для візи — робоча угода...
Але чому? Представник відомства з питань праці Пауль Ебсен пояснює: «Спочатку ми перевіряємо, чи забезпечені роботою у цьому регіоні німецькі громадяни та інших країн ЄС. Якщо так, то заявник з-за їх меж права на роботу не одержить, якщо таких немає, то він зможе працювати. Нині ситуація ще складніша через численних біженців, які готові на будь-які роботи».
Пан Ебсен також додав, що насправді ситуація не зовсім безнадійна: сезонні робітники — громадяни країн ЄС — нині їдуть далі, де платня вища, ніж у ФРН, приміром, у Великобританію.
Чи тільки німці винні
Але ж про що тоді йдеться у пропозиціях в Інтернеті, котрі запевнюють, що українцям влаштуватися на роботу у ФРН можливо? Повивчавши це питання, дійшла висновку: пропонується ... нелегальна робота. Утім, поспілкувавшись з кількома такими робітниками, переконалася, які це великі ризики! Від «найпростішого» — бути затриманим поліцією і, відсидівши певний час у в’язниці, потрапити на депортацію додому, до банального обдурення роботодавцем, який не виплатить зароблене.
Пройшовши «колами» відомств із працевлаштування, переконалася, що політика Німеччини стосовно працевлаштування на її території — надзвичайно жорстка для робітників, які не є громадянами ЄС, у тому числі й для українців. Хоч би скільки Європа обіцяла ширше відкрити двері, вони зачиняються дедалі щільніше. А може, проблема в іншому — пасивності самих українських державних відомств, які досі не уклали з ФРН відповідної угоди про сезонне працевлаштування своїх громадян?
Берлін.
