Під стінами Коростенської райдержадміністрації з’явилися намети. Люди протестують проти звільнення Катерини Скляревської з посади заступника голови РДА. Розпорядження було підписано 30 липня, а вже наступного дня керівники кількох громадських організацій спрямували Президентові України листа з проханням втрутитися в ситуацію. Вони наводять аргументи на доказ того, що голова РДА допустив порушення законів. Сподіватимемося, юристи розберуться. Але є в цій історії ще один аспект, тому варто знати, що було до звільнення.

Любов Олександрівна Шленчак — мати полеглого в боях на сході України солдата. Змарніла від горя жінка розповідає крізь сльози, що за кілька днів до загибелі Володимир зателефонував їй і попросив:


— Мамочко, молися за всіх нас!..


— Це ж були останні слова, що я почула від сина, — ридає жінка. — Як я могла сидіти склавши руки?


Непоправна втрата зламала батька полеглого героя — він тяжко захворів. А Любов Олександрівна, серце якої пекло від отого останнього синового прохання, вирішила боротися — допомагати його бойовим побратимам.
Про те, як усе починалося, у грудні минулого року розповіла на першій сторінці газета «Древлянський край». Голова громадської організації «Коростенська районна рада жінок» Катерина Скляревська у статті «Допоможемо разом нашим захисникам» повідала, як на зібранні ради саме мати полеглого героя закликала жіноцтво району взятися за збирання допомоги воякам, зокрема, призваним із Коростенського району, які несуть бойову вахту в зоні АТО. У тій же статті Катерина Скляревська вказала по кожній сільській раді, хто скільки зібрав коштів, які продукти й предмети першої необхідності та одяг передав. Згадала й про те, що кілька пасічників принесли по декілька кілограмів меду. Серед них була й член жіночої ради Любов Огороднік із Грозиного.


— Ми, — розповіла при нашій зустрічі Любов Миколаївна, — розвісили по селах оголошення від імені жіночої ради, що збираємо допомогу бійцям-землякам, бо добре знаємо, в яких умовах їм доводиться перебувати. Мій син Женя за час служби в зоні АТО схуд на 15 кілограмів — хлопці часто опинялися на межі виживання: без їжі, без води, без належного одягу. Тому все, що ми збирали, — продукти, речі, а також придбані нами самими за пожертвувані кошти товари, везли у Житомир, у 95-ту бригаду, і в Новоград-Волинський — у 30-ту бригаду, чи передавали бійцям через «Нову Пошту». А під час зустрічі в райдержадміністрації з учасниками АТО та рідними бійців вручили допомогу 76 з них.


Любов Шленчак запевнила:


— Ми всі є звичайними жінками, проживаємо по селах, і ніхто раніше такою громадською діяльністю не займався. Кожну з нас односельці давно знають, ні в кого не викликало ніякого заперечення щодо нашої роботи... Ми намагалися усе якось фіксувати: занотовували, скільки коштів збиралося, зберігали чеки з магазинів, закупівлі на ринках записували — що придбали і за якими цінами. Як вважали правильним, як уміли, так і робили. У нас були таке піднесення, така радість — ми допомагали бійцям, нашій Україні. Особливо раділа моя душа, бо я, втративши свого рідного сина, можливо, рятувала й зігрівала іншу дитину, яка колись, може, була поряд із моєю...


— Але справжнім ударом, — продовжувала мати полеглого героя, якого, до речі, Указом Президента України нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), — стала страшна образа, страшний наклеп: хтось із невідомої причини звинуватив усіх нас і голову районної жіночої ради Катерину Скляревську в тому, що нібито ми збирали кошти «на потреби райдержадміністрації». Більшого абсурду не можна й вигадати, бруднішого звинувачення важко було нам закинути. У  працівниці підрозділу райдержадміністрації, члена районної жіночої ради обшукується сейф, у якому зберігали частину іще не використаних коштів. Хіба не знали, що в районі жінки збирають пожертви, продукти і речі для бійців АТО? Знали, бо ми це робили з листопада 2014 року по січень 2015-го. Всі люди в районі знали, що це робиться для допомоги армії.


Свої дії голова Коростенської райдержадміністрації Сергій Дмитрук пояснив так:


— Був анонімний лист... Якби я на нього не відреагував, то мене б звинуватили у покриванні корупції, адже очолює жіночу раду Катерина Скляревська, котра є заступником голови райдержадміністрації.
Керуючись отим анонімним «сигналом», голова РДА звернувся до Коростенського міськвідділу УМВС України в Житомирській області з заявою про те, що «у сейфі на робочому місці головного спеціаліста управління АПР Коростенської райдержадміністрації Сичевської Н. І. були виявлені грошові кошти невідомого походження».


Як і належить, за цією заявою було відкрите кримінальне провадження. У ході слідства з’ясувалося: анонімники з села Грозиного звинуватили працівницю в тому, що вона «збирає кошти від жителів району для мобілізованих у зону проведення АТО та привласнює їх і використовує на власні потреби». Слідчі ж встановили, що благодійну допомогу збирали члени жіночої ради всього району для учасників антитерористичної операції, а рішення про розподіл та використання зібраних товарів, одягу, коштів ухвалювалося членами правління організації. На Наталію Сичевську покладався обов’язок прийняття і реєстрації наданої допомоги і подальшого передання її членам правління. Слідство також зібрало документальні поіменні підтвердження про надання допомоги учасникам АТО та їхнім сім’ям. У результаті, як зазначено в постанові про закриття кримінального провадження, «в ході розслідування громадян, які б підтвердили інформацію про те, що Сичевська Н. І. або інші члени громадської організації «Коростенська районна рада жінок» привласнюють чи використовують пожертви громадян не за призначенням, встановлено не було. Також не було встановлено осіб, яким діяльністю громадської організації «Коростенська районна рада жінок» заподіяна майнова чи інша шкода. Таким чином, інформація щодо привласнення грошових коштів, зібраних в якості добровільних пожертв для надання допомоги учасникам АТО, свого підтвердження не знайшла».
Перебуваючи в Коростенському районі, я теж поцікавилася в місцевого жіноцтва, що вони знають про цю справу.


Землевпорядник із Грозиного Ольга Мартинюк розповіла, що справді на заклик районної жіночої ради збирали й передавали для учасників АТО продукти, речі, кошти. «Мій син Альоша теж був на Луганщині, пройшов усе оте пекло. Як ми могли не допомогти?..»


Завідувачка Грозинського дитсадка Марія Глушанівська каже, що допомогу збирали, зокрема, для тяжко пораненого односельчанина Максима Ящука, який став інвалідом. Член районної жіночої ради ушомирський сільський голова Людмила Мала повідомила, що вся громада передавала посилки односельцям — учасникам АТО. «Сьогодні ж, — сказала Людмила Рафаїлівна, — дуже переймаємося долею тяжко пораненого Валентина Бородіна, який уже переніс 27 операцій, і це ще не все». Що ж до «вимагання коштів на потреби райдержадміністрації», то вперше про таке чує.


Вдалося поспілкуватися і з одним із активістів — Володимиром Ященком, котрий, як він запевнив, дуже вболіває за те, щоб і сама добра справа, і люди, котрі за неї взялися, не були дискредитовані. На запитання, чи може він підтвердити, що члени жіночої ради використовували зібрані ними кошти не за призначенням, і коли так, то які суми, чоловік категорично відповів:


— Боже борони. Я такого нікому не казав, не володію такою інформацією. Висловлювався лише за те, щоб усе відбувалося правильно, без порушень.


А от голова райдержадміністрації Сергій Дмитрук на моє прохання дати оцінку тому, що сталося, висловив переконання: трагедії, власне, ніякої немає, просто комусь дуже хочеться політизувати ситуацію. «В Інтернеті з’явилася стаття, в якій діяльність жіночої ради подавалася як корупційна, — розповідає посадовець. — Правоохоронці відреагували на мою заяву. Якби насправді там були ознаки злочину, вони б це виявили в ході слідства».


В анонімників з’явилися підспівувачі. Одна з публікацій в Інтернеті озаглавлена «У Коростені скандал із готівкою на «потреби райдержадміністрації». Комусь дуже хочеться роздмухати брудну історію на крові захисників Вітчизни і на материнських сльозах. Згадувана вже Любов Огороднік із болем сказала:


— Я навіть не знаю, як би витримала мама полеглого Володі Шленчака Любов Олександрівна, коли б не взялася за цю роботу. Вона ж просто горіла нею, це давало жінці силу жити далі. А тепер доводиться відбиватися від підлості людської.

 

Любов Шленчак (ліворуч) і Любов Огороднік.


Фото Сергія ЛИПКА.