Духовною зброєю і щитом нашої нації називають філософи найдавніший у світі знак — тризуб, який був гербом Київської Русі, а тепер і незалежної Української держави.
Дослідники по-різному трактують його символіку. Є майже сорок версій походження і значення тризуба — одні вбачають у ньому язичницький магічний хрест-якір, що уособлював поклоніння сонцю і надію на порятунок у бурхливому життєвому морі, інші — триєдине перебування Всевишнього на земному довкіллі. На думку відомого санскритолога, автора книг «Українські козацькі назви в санскриті» (2003), «167 синонімічних назв Землі у санскриті» (2009), «Праукраїна і Санскрит» (2011) Василя Кобилюха, тризубу 45 тисячоліть. Саме стільки років тому цей сакральний знак прикрасив корону намальованої первісним художником берегині Буковини. А ось мізинські символи значно молодші — їм «усього» двадцять тисяч літ.
Після презентації одного з своїх видань Василь Кобилюх розповів, як під час дослідження творів палеолітичного мистецтва (це унікальні різьблені браслети, музичні інструменти, фігурки з кісток мамонта), знайдених на стародавній стоянці у різні роки минулого століття у селі Мізин на Чернігівщині, що увійшли до скарбниці світової культури,
шовініст з дипломом археолога здряпував з бивня зображення тризуба: «Дабы хохлы не хвастались, что они старше Москвы на двадцять тысяч лет».
На стоянці древніх мисливців було знайдено 120 тисяч артефактів. Багато з них прикрашені меандровим орнаментом (ми і сьогодні вишиваємо ці візерунки на своїх сорочках і рушниках), астральними малюнками, зображеннями людей і тризубців. За словами Василя Кобилюха, до нас дійшло двадцять варіантів мізинського тризуба. Вони відомі завдяки І. Г. Підоплічку, якому вдалося приховати мамонтову кістку від знищення українофобом.
Можливо, саме ця історія спонукала санскритолога присвятити чимало часу дослідженню українського герба.
— У санскриті (мова арійської цивілізації в Індії, від якої беруть початок усі індоєвропейські мови. — Авт.) слово «герб» означає «той, що вміщує та утримує в собі щось», — каже Василь Кобилюх. — Або ж котрий утаємничує, символізує щось глибоке, внутрішнє, сокровенне, найсвятіше, найвеличніше. Первісно слово тризуб (за санскритом) вимовлялося як ТРІ-СУБГУТА (trі-subhuta), що означає три благодаті Господні, або ж три великі щастя. І справді, — продовжує дослідник, — відчуття присутності Всевишнього навколо кожної людини у вигляді Землі, Води і Сонця було для праукраїнців найбільшим філософським усвідомленням самого себе наодинці з Богом у безмежному космічному просторі. Отже, зображення тризуба було для наших предків найбільшою іконою-символом. Виходячи з інформативної ролі цього знака, можна твердити, що жодна держава у світі не має настільки змістовного й такого древнього герба.
З тим, що знак трисуття відомий з незапам’ятних часів, погоджуються й інші дослідники. Його шанували у Європі, Азії, Індії, де з тризубом зображувалися індійські божества Шіва та Вішну, грецький Посейдон, римський Нептун, слов’янський Перун. Символом, що став гербом Української держави, щедро позначені й наші землі — його знаходять на наскельних малюнках, гончарних виробах, прикрасах, монетах. Скажімо, на Поділлі збереглися скельні рельєфи з тризубами, що датуються ІV—ІІІ тисячоліттям до нашої ери, в Ольвії вони зроблені у першому тисячолітті до н. е., на монетах Боспорcького царства сакральні знаки карбувалися з V століття до нашого часу й були успадковані царськими скіфами, а потім і київським князем Володимиром Великим.
За княжої доби тризуб почав набувати сучасної графічної форми, хоч існувало багато різних варіантів його малюнка у різних князів.
Історик і політолог, автор 260 наукових праць Олександр Бойко зазначає, що перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. У болгарському рукописі «Хроніка Манасії» автор зобразив воїнів-дружинників Святослава, в руках яких корогви, увінчані символами трисуття. У X—XІІІ ст. цей знак набуває поширення на великій території — від Криму до Новгорода, від Франції і Швеції до Кавказьких гір, що, на думку дослідника, і не дивно. На цей час припадає пік могутності та широкої міжнародної діяльності Київської Русі (Подніпровська земля мала своїх сватів у Франції, Швеції, Угорщині, Чехії, Польщі. — Авт.), символом якої був саме тризуб.
Незважаючи на міжусобиці і татаро-монгольську навалу, які призвели до занепаду могутньої держави в центрі Європи, цей знак не губиться в мороці століть. Він з’являться то на прапорах короля Данила Галицького, то на клейнодах українських гетьманів.
Тож не дивно, що нащадок древнього козацького роду, відомий український художник Георгій Нарбут, перемігши у конкурсі на розробку перших грошових банкнот УНР, зображує на купюрах знак князя Володимира, який звідти перейде в ранг національного герба України.
— Вітчизняна історія потребує уточнень і нового осмислення, а в багатьох випадках кардинального перегляду, — каже кандидат історичних наук, лауреат Шевченківської премії Раїса Іванченко. — Все, що піднімало на висоту українське, наше національне віками нищилося численними ворогами, найзапеклішими з яких були наші північні сусіди. І сьогодні вони не вважають нас окремим народом з багатою і унікальною історією, зі своїми неповторними мовою і традиціями — для них ми провінційна оперета, у якій є вишиванки і гарні пісні, такий собі фольклор. Насправді ж, як писав поет Борис Олійник, «наш корінь у земну вростає вісь».
У цьому контексті варто пригадати і дослідження сходознавця-індолога, автора популярної книги «Індоарійські таємниці України» Степана Наливайка, який на підставі аналізу українсько-індійських етнічних, історичних, етнографічних, мовних зв’язків, стверджує, що назви Таврика, Скіфія, Русь, Україна, Волинь (як і Буковина, Гуцульщина, Бойківщина) — семантичні двійники, тобто двійники за значенням, і означають ці назви Край/Країну Тура/Бика. Чому так? Бо на давніх мапах Скіфія розташована під знаком Тельця, тобто Бика, Тура. Україна й українці — набуток не недавніх, а найдавніших історичних часів, зазначає дослідник. У формі своїх семантичних двійників ці ймення існували упродовж тисячоліть, «у трипільські, скіфські, долітописні й літописні часи. Існують і нині». Від себе додамо, як і наш герб — тризуб та жовто-синій колір українського прапора.
Герб України, викладений з каменю ветераном УПА Анастасієм Козаком.
Цеглина з тризубом із Десятинної церкви у Києві. X століття.
Фото та репродукція надані автором.
