Більш як двадцять років тому Хорватія пройшла шлях, який нині проходить Україна: війну, руйнації, смерті... У цій європейській країні, може, найкраще з-поміж усіх інших розуміють почуття і пересічних українців, яким на 24-ту річницю незалежності доводиться знову відстоювати свою державу. Про повоєнний досвід Хорватії, допомогу Україні і маленьким жертвам АТО «Голосу України» розповів Надзвичайний і Повноважний Посол України в Хорватії Олександр Левченко (на знімку).

 

 

— У ЗМІ з’явилися численні повідомлення про те, що Хорватія приймає на відпочинок групи дітей українських біженців. Розкажіть, будь ласка, детальніше про цю гуманітарну акцію.


— Хорватська Адріатика — це справді рай на Землі. Тому привезти сюди якомога більше українських дітей, які пройшли через пекло війни, є для нас самоочевидним моральним обов’язком. В останні роки посольство доклало чимало зусиль для налагодження побратимських зв’язків між українськими областями та хорватськими жупаніями, і тепер це стало в пригоді. Ми звернулися до жупаній, і ніхто нам не відмовив. Тоді ми повідомили наші облдержадміністрації, і вони сформували групи дітей із сімей біженців з Донбасу та воїнів АТО й профінансували транспорт. Це Київська, Дніпропетровська, Миколаївська, Тернопільська, Чернівецька, Чернігівська області, а також місто Київ. Особливо нам пощастило, що ми налагодили контакт з відомим хорватським футболістом Івицею Пиричем, який свого часу грав за київський «Арсенал». Він один оплатив із власної кишені відпочинок 300 дітей, а ми забезпечили всю логістику. А загалом посольство організувало приїзд до Хорватії 600 дітей. Звісно, головною метою є їхнє оздоровлення та психологічна реабілітація, але певен, що йдеться і про виховний, якщо хочете, політичний момент. Усі ці діти вперше побачили Європу, а що таке «рускій мір» вони, на жаль, вже знають. Упевнений, усі вони виростуть справжніми патріотами європейської України.


Користуюся нагодою, хочу від усього серця подякувати всім, хто долучився до цієї шляхетної акції і з хорватського, і з українського боку.


— Яку позицію щодо російської агресії проти України займають офіційний Загреб та хорватське суспільство загалом?


— Хорватія сама 24 роки тому зазнала агресії з боку колишньої метрополії. Причому режим Слободана Милошевича діяв тоді практично за такою ж схемою, що й режим Путіна сьогодні. Це й проголошення псевдореспублік на чужій території, і злочинне використання власної національної меншини, і невизнання своєї прямої участі у війні, і тотальна дезінформація в ЗМІ. Не здивуюся, якщо колись підтвердиться, що сценарії обох агресій писалися в одних і тих саме московських кабінетах. Тому хорвати, мабуть, краще за інших розуміють суть нинішніх подій, і їхні симпатії однозначно на боці України. Це стосується і політиків, і медіа, і звичайних людей. Крім того, Хорватія є членом ЄС і НАТО, тож її політика повністю узгоджена з позиціями цих організацій.


— Чи вивчає Україна воєнний та постконфліктний досвід Хорватії?


— Так, тепер це один з головних напрямків роботи нашого посольства. Хорватія, яка вже пройшла те, що ми переживаємо зараз, стала для нас особливою країною, бо саме вона має унікальний досвід розв’язання практично всіх можливих воєнних та повоєнних проблем.


Чимало ми вже зробили. Так, у березні ц. р. колишній голова Комітету Республіки Хорватія з питань біженців Ловре Пейкович провів у Києві для спеціалістів із МЗС, МВС, Мінсоцполітики, Мінфіну та Верховної Ради України презентацію хорватського досвіду із забезпечення прав та потреб переміщених осіб. Ішлося про цілий комплекс проблем: з деякими Україна вже зіткнулася, а деякі — тільки чекають на нас в майбутньому. Це облік біженців, забезпечення їх житлом, їжею, медичним обслуговуванням, працевлаштування й суспільна адаптація тощо. Що особливо важливо, мова йшла й про реінтеграцію визволених від окупації територій. Ловре Пейкович готовий і надалі консультувати українських колег.


У травні група українських активістів ознайомилася в Хорватії із сучасними методами документування та судового переслідування воєнних злочинів. Досвід Хорватії показує, що такі злодіяння слід фіксувати по гарячих слідах, бо інакше потім буде набагато важче довести їх у суді. А суди неодмінно будуть.


У червні 6 військових експертів з України вивчали хорватські технології розмінування, які вважаються одними з найкращих у світі, відвідали відповідні тренувальні й навчальні центри. Наскільки це важливо, коментувати зайве.


У липні у Загребі Перший заступник Голови Верховної Ради України А. Парубій узяв участь у круглому столі на тему: «Відповідність хорватського досвіду 1990-х років для сучасної України». На зустрічі виступили колишні віце-прем’єр-міністр, міністр закордонних справ Республіки Хорватія Мате Гранич, радники Президента РХ Весна Шкаре-Ожболт і Звонко Леротич. Рівень учасників, вважаю, говорить сам за себе.


Зараз ми готуємося до ще одного надзвичайно важливого заходу. Найближчим часом до Хорватії прибудуть 15 українських психологів та психіатрів, які пройдуть стажування з надання психологічної допомоги цивільному населенню та подолання пост-травматичного синдрому у військовослужбовців. Ця проблема гостро постане тільки після війни, але ми маємо бути готовими вже зараз.


— Тобто, у цій країні якнайкраще розуміють, якої саме допомоги потребує Україна?


— Хорватія — невелика країна і її фінансові можливості досить обмежені, але вона зі щирим серцем допомагає, чим може. У лютому уряд РХ передав на Дніпропетровщину велику партію теплого зимового одягу для переміщених осіб вартістю 205 тисяч євро. Загребська та Сплітсько-Далматинська жупанії відправили до побратимської Київської області 357 пар взуття на суму 25 тисяч доларів США. Посильний внесок робить і місцева українська громада.


А особливо запам’яталася гуманітарна акція, профінансована нашими колегами, Міністерством закордонних справ РХ. Минулої осені 8 поранених бійців Національної гвардії України протягом 40 днів проходили в хорватських медичних закладах курс лікування та реабілітації. Мене особливо зворушила та увага й доброта, якою їх оточили хорвати, в тому числі й ветерани війни за незалежність.
Якщо друг пізнається в біді, то Хорватія, безперечно, наш надійний і щирий друг.


Підготувала Наталя ФІЛІПЧУК.