Альвідас ШЛЄПІКАС, письменник (Литва):
Відкрив Україну завдяки Довженку, хвилююче море жита якого згадую найперше, щойно вимовляю слово «кіно». Самого фільму не пам’ятаю, і навіть ідеологічних або якихось інших правд того фільму — лише чарівне, сяюче, темніюче і знову зростаюче хлібне море. Про Голодомор я дізнався вже від Фазіля Іскандера... Потім був Гоголь... Пізніше був Шевченко, пам’ятники якому у моєму Вільнюсі і в улюбленому мною Тбілісі так відрізняються (у Вільнюсі — юнак у розхристаному плащі, у Тбілісі — козак з вусами). Ще пізніше я відкрив Марію Матіос, Жадана й Андруховича. Вперше почув, як читає свої вірші Борис Херсонський, познайомився особисто з Галиною Крук, Маріанною Кіяновською. Їхня поезія мені здалася такою близькою і зрозумілою. І коли я бачу у Фейсбуці фото, на яких вони читають свої вірші на фронті — я почуваюся, як ... ий європеєць на своєму безпечному Заході. Коли роздумую про Україну, не можу уявити її інакше, ніж матір (вибачте за банальну метафору), яка бореться за свободу, захищає своїх дітей, прощається з своїми синами, своїми героями. Всі ті люди, що стають на коліна, коли по дорозі везуть тіла передчасно загиблих героїв, є частиною загальної молитви за майбутнє. І тому тисячу разів кажу, і всі казатимемо стільки, скільки буде треба: Слава Україні! Героям слава!
Підготував Олексій МАТВЄЄВ.
Вільнюс.
***
Всеволод ШАЛК, стоматолог, пенсіонер (Україна):
Дорогі українці! Я громадянин Ізраїлю, уже шість років проживаю в Україні. Ми із дружиною (вона українка) переїхали сюди жити, і я жодної хвилини про це не шкодую. У вас дуже щирі і толерантні люди, люди, які по-справжньому люблять свою землю, а отже, ви зможете побудувати велику країну для вільних і щасливих людей. Слава Україні!
Підготувала Олена РОМАШКІНА.
Київ.
