Україно моя незалежна,
Як прекрасні простори твої!
Я пишаюсь тобою безмежно,
І за тебе молитви мої!
Я молюсь за народ
працьовитий,
Він — господар своєї землі.
Буду вічно йому я служити,
Як те сонце на синьому тлі.
І я клятву мою не порушу,
Як би важко в житті не було.
Я віддам своє серце і душу,
Щоб свободи зерно проросло:
Бо так тяжко її здобували
У віках і в останні часи.
Наші втрати аж неба сягали...
Україно, що хочеш проси!
Все віддам,
щоб тебе возвеличить.
Ти ж у мене ЄДИНА, СВЯТА!
А служіння усім дуже личить,
І служіння є наша мета.
Тож всі разом в пориві єднання
У величнім і ріднім краю
Ми спрямуємо наші надбання,
Щоб прославить Вітчизну свою!
Щоб в сузір’ї народів планети
Її зірка яскрава була...
Хай Господь боронить
наші злети,
Щоб духовність в країні цвіла!
Тетяна КОМЛІК.
Київ.
