Їхні обличчя не прикрашають глянцеві обкладинки, вони не вводять у оману шанувальників шоу-проектів, не зваблюють співвітчизників обіцянками. Вони боронять нас від граду ворожих куль, захищають Вітчизну, щомиті ризикуючи життям. Ім’я кожного з них — Солдат Незалежної України. Не зітруться з народної пам’яті імена справжніх героїв, тих, кому ми зобов’язані чистим небом, дитячим сміхом та веселим пташиним гомоном.


Його позивний — «Баланс». Він сьогодні на передовій. У свої двадцять вісім Сашко з власного досвіду знає ціну таким поняттям, як честь, громадянська свідомість, патріотизм. Сам він родом з Конотопа. Змалечку мріяв про військову службу. Закінчив Харківський ліцей з посиленою військовою підготовкою, факультет ППО Сухопутних військ Харківського університету Повітряних сил ЗС України. Служив в одній з частин 72-ї механізованої бригади. Аж тут — війна. У складі свого підрозділу з квітня 2014-го пройшов крізь усі випробування. Воювати вчився безпосередньо на полі бою. А як згодилися набуті під час навчання знання та навички!


— Коли у небі з’являвся ворожий безпілотник, ми відкривали вогонь з усіх видів стрілецької зброї та наявних засобів ППО, — розповідає Олександр. — Досвіду ж не було. Тим лише демаскували себе. А якось я таки спробував поцілити літаючого шпигуна з ЗРК «Стріла». Вдалося. Налаштувавши ж озброєння, досить впевнено протистояли ворожим дронам. Щоправда, міни, ракети та снаряди у відповідь накривали дуже щільно, та це підтверджувало, що ми таки зачепили їх за живе.
Потім була ще не одна вдала повітряна дуель для Сашкового екіпажу. Раз по раз росіяни не дораховувалися своїх «невразливих» повітряних потвор.     


— Був у мене товариш, — зітхає Сашко, — з ним ми ділили усі труднощі курсантського буття. Вчились, мріяли... Після випуску отримали розподіл: я до Білої Церкви, він — до Криму. І коли почалась анексія півострова, я мало не щодня телефонував, морально підтримував. Та мій однокурсник не витримав важкого іспиту і перейшов на бік російської армії. Кожен робить свій вибір. Таке ще трапляється. А можливо у цьому — процес очищення від непотребу, що приведе до створення по-справжньому боєздатного та досконалого українського війська.


З цим неможливо не погодитися. Бо в цих словах — мудрість людини, яка живе і пам’яттю про минуле, і суворою реальністю, і, що дуже важливо, мріями про майбутнє.


Маріуполь.

 

Боєць «Баланс» з друзями, які в усьому хочуть бути схожими на свого кумира.


Фото автора.