Україна продовжує відстоювати свою незалежність кров’ю. В очевидній гібридній війні із Кремлем. А влада Москви як і раніше поспішає затягти Росію на дно, яке вже звідав товариш путін, «сакрально» висадившись туди у скафандрі. Від несподіванки навіть рубль упав. Туди ж порадив поринати росіянам і головний езотерик гундяєв, із цинічною посмішкою розповідаючи про комфортність загробного життя. Росіяни хоч і повільно, але прозрівають і всерйоз замислюються про земне. Мирне життя. Та й мислячі патріоти знають, що альтернатива такій ганьбі й розрусі є: це перемога України. «Незалежні обирають свій шлях. Поважаємо ваш вибір! Україна — це гідність і свобода!», — пишуть вони своїм друзям-українцям і виходять із такими плакатами на площі великих міст Росії.
Зоя БАРЗАХ (Санкт-Петербург, філолог, викладач):
— До Дня незалежності захотілося написати, що таке для мене Україна. Чому я, жодного разу не українка, для якої, за великим рахунком, уже до початку цієї історії було все скінчено, так активно й діяльно «вписалася» за Україну й українців.
Для мене Україна — це надія. Надія на те, що може бути інакше. Що можна не дивитися смиренно, як можно-владці грабують і вбивають тебе й тих, хто тобі дорогий. Що навіть народжені під знаком совка, як я й мені подібні, мають шанс обрати свободу й гідність. Що радянські батьки, радянське дитинство й радянська школа — не вирок. Півроку тому я серйозно розглядала для себе варіант одержання українського громадянства. Нині в мене два громадянства — російське й ізраїльське. І я не відмовляюся від російського тільки тому, що вірю (завдяки успіху громадян України): ще за мого життя я зможу не соромитися російського громадянства, як тепер, а пишатися ним. Слава Україні! Дякую вам, українці, що ви дали надію мені й усім порядним і мислячим росіянам!
Марія ОРЛОВСЬКА (Москва, журналіст):
— Із приводу різних українських подій і про те, що я собі дозволяю, а що ні. Я не дозволяю собі коментувати жодного українського політика й обговорювати Порошенка, Кличка та інших. Українцям самим видніше, хто й що в них робить. А я живу в Росії й можу обговорювати свій уряд.
Я дозволяю собі обговорювати будь-які військові події в Україні лише тому, що це моя країна відтяла Крим і вторглась на українські землі, це моя країна збила літак, і мені безкінечно боляче від цього! А також тому, що я була в дні референдуму в Криму й намагалася донести правду до кримчан і своїми очима бачила ввічливих «зелених чоловічків» та інші принади.
Я дозволяю собі обговорювати події Майдану, тому що це моя країна нав’язала Україні Януковича, це моя країна віддавала накази про розстріл на Майдані, і мені безкінечно боляче від цього!
Я дозволяю собі коментувати російських опозиціонерів, які живуть тепер в Україні, тому що частина з них мої друзі, знайомі, зрештою, мої співвітчизники або колишні співвітчизники, частина були російськими опозиціонерами а деякі хочуть зайняти державні посади.
Я не дозволяю собі засуджувати або обговорювати самих українців, тому що вони самостійна нації, тому що вони заслуговують на повагу за одну тільки свою боротьбу за майбутнє своє та своїх дітей.
У мене дедалі більше друзів з України і я вдячна їм за те, що вони, на відміну від нас, уміють відстоювати свої інтереси, не стають стадом, а аналізують і, на відміну від нас, не підносять когось до небес, а на завтра не втоптують у бруд раніше піднесеного. Українці самодостатні, особистість кожного дуже важлива, але коли потрібно, тоді й гуртом можуть!
Якби я жила в Україні, то дозволила б собі обговорювати політиків, владу й самих українців. Але я живу в росії. Обговорюю своє гівно, вибачте, хоча тут уже й обговорювати нема чого.
І на завершення можу сказати ще, що мене дуже обурює коли російська опозиція захлинається від радості, що наших опозиціонерів кличуть в Україну допомагати владу налагоджувати, тому що жарти про те, що вони тепер там «нову росію» побудують, мене просто вбивають. Не доведи Господи! В України свій шлях. У Росії, як завжди, зовсім уже свій.
Михайло ВАЛЯНОВ (Рибінськ):
— Дорогі мої укропчики! Від усієї душі вас усіх вітаю із Днем незалежності! Це ваше свято. Чесне, справедливе, зароблене кров’ю і потом. Ви для мене назавжди символ справжнього патріотизму, любові до країни, любові до свободи.
Миру вам, щастя, чистого синього неба і золотого сонця над вами! Завжди з вами, молюся за вас, рідні! Слава Україні!
Катерина МАКАРЕВИЧ (Москва, блогер):
— Пила чай із медом і мало не поперхнулася. Кремль визнав, що не в змозі підтримувати курс рубля! Це як взагалі? Тобто мізків на те, щоб улаштувати заваруху в Україні, прихопити Крим, давити санкціонку бульдозерами, витрачатися на дорожезні проекти, на кшталт пропаганди на російських каналах, у них вистачило, а про те, як вилазити із цього г...а, вибачте, вони не подумали?
Ви там узагалі усвідомлюєте, до чого країну ведете? Чи інфляцію, гадаєте, народ теж проковтне й не помітить?
Досить дурницями страждати. Нафта вже не буде коштувати, як колись. І рубль просто так не злетить, крильми змахнувши.
Прийміть уже даність, що конфронтація із Заходом — це був програшний сценарій.
Ну не хочете дружити з ними, то хоча б не ускладнюйте.
Почати заново не вийде, ми не в комп’ютерній грі. У нас одне життя на всіх, не забувайте.
Догралися, чорт забери!
Олександр ОСОВЦОВ (Санкт-Петербург—Москва, адвокат):
— Основне моє враження про сьогоднішню Росію можна дуже коротко сформулювати, перефразувавши Арендт — банальність нісенітниці. До того ж учорашня нісенітниця сьогодні вже сприймається як норма. Я періодично читаю тексти російських «патріотичних» і просто прокремлівських військово-політичних стратегів і аналітиків. У них доволі часто в суто обвинувальному ключі стверджується, що Україна й Захід для України хочуть «хорватського сценарію». Цікаво, в чому вони бачать кримінал? У тому, що Хорватія відновила свої міжнародно визнані кордони? Чи найбільше в тому, що Милошевич та інші головні військові злочинці в результаті все-таки опинилися на лаві підсудних? Що я побачив у Росії таке, чого не очікував зовсім, пов’язано не з більшістю — від неї я готовий побачити все, що завгодно. У багатьох опозиціонерів — не у всіх, звичайно, але все-таки в кількості значимої для цієї групи — новий герой і кумир, на якого вся надія. Це Україна, яка обов’язково переможе Путіна, а заодно й нас від нього позбавить. І, очевидно, це я вже екстраполюю, вирішить усі інші питання. «Закордон нам допоможе» і «Єльцин! Єльцин!» в одному флаконі. Я навіть чув сказане цілком серйозно, що Україна — це святиня.
Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.
Пікети активістів у Москві.
Пікети на підтримку України в Санкт-Петербурзі.
