Минулої неділі у Миргородському районі на Полтавщині завершився традиційний Сорочинський ярмарок, який тривав шість днів. Про остаточні підсумки цьогорічного торжища у кількісному та якісному вимірах його організатори обіцяють повідомити пізніше. Та вже тепер зрозуміло: ярмарок видався таким різнобарвним, як наше життя. Скажімо, відсутність грошей у гаманцях та кишенях на дорогі покупки більшість відвідувачів «компенсували» активнішою участю у численних культурно-мистецьких дійствах. У цьому їм допомагали понад півтори сотні аматорських і професійних колективів, що з’їхалися у Великі Сорочинці з багатьох областей України.
Деякі з них стали справжніми улюбленцями ярмаркувальників. Приміром, виступів фольклорного ансамблю «Ворскла» з міста Кобеляки, що на Полтавщині, тут чекають завжди. Це дітище водія за професією і гармоніста-віртуоза та майстра художнього свисту за творчим покликанням Віктора Фесюри вражає своєю здатністю запалювати публіку. На Жабокрицькому майдані ще пам’ятають, як «ворскляни» заїжджали сюди на знаменитих сорочинських волах. Цього року вони піднялися на кількаметрову висоту, власне, на дах арки-візитівки торжища і, як то кажуть, дали жару... А коли спустилися донизу та заграли просто серед велелюддя, з ними вже танцювали і дорослі, й малі.
За розвагами на ярмарку не забували і про речі серйозніші. Зокрема, волонтери збирали кошти на підтримку наших воїнів. Полеглих учасників АТО тут вшанували хвилиною мовчання. Їм також присвятили окремий концерт під девізом «Герої не вмирають». Деякі волонтерські групи показували усім охочим незвичну продукцію власного виробництва. Йдеться насамперед про «сухі» борщі, приправи, пасти та інші харчі тривалого зберігання, що їх небайдужі співвітчизники передають на фронт нашим бійцям. Деякі жінки переписували рецепти приготування таких страв, аби самим долучитися до такої благородної справи.
Значне зменшення кількості підприємців і народних майстрів, які пропонували ярмаркувальникам свої вироби, організатори торжища пояснювали загальною ситуацією в країні. Водночас виробники дорікали розпорядникам ярмарку істотним подорожчанням торгових місць, яке не дозволило приїхати на це дійство багатьом їхнім колегам. За таких обставин не обійшлося й без порожніх прилавків у містечку майстрів, і без так званої стихійної торгівлі на підступах до офіційної ярмаркової території. Попри те, що найближчу до неї місцину цього року не тільки загородили, а ще й... переорали, аби туди не ступила нога жодного «стихійника». Однак «несанкціоновані» намети й імпровізовані прилавки чи просто земляні «п’ятачки» для торгівлі з’явилися трохи далі. Чому?
— Судіть самі, — зазначила у розмові з власкором «Голосу України» майстриня з Львівської області, котра не захотіла називати своє прізвище. — На Сорочинський ярмарок ми привезли ось ці обруси, тобто настільні скатертини й серветки. Вони виготовлені власноруч на станку 1875 року випуску, який дістався нашій родині у спадок іще з польських часів. Коштує така продукція від 35 до 600 гривень. Ціну на неї ми не піднімали через безгрошів’я потенційних покупців. Зате нам на ярмарку, даруйте, заломили ціну за торгове місце, виходячи з розрахунку 2100 гривень за два квадратні метри. Щоб розкласти свою продукцію, треба заплатити удвічі більше, тобто майже чотири з половиною тисячі. Ще стільки само піде на пальне для автомобіля та тижневе перебування у Великих Сорочинцях. Отже, наші прямі витрати сягатимуть майже 10 тисяч гривень. А чи вторгуємо ми стільки? Дуже в цьому сумніваємося. Тому і стоїмо за межами ярмарку в той час, як його торгові площі значною мірою пустують.
Полтавська область.
На знімку: біля арки, що стала візитівкою торжища, завжди людно.
Фото автора.