Днями в столичному Українському домі відбулася презентація книги відомого американського фотокореспондента російського походження Сергія Лойка «Аэропорт». Як відомо, Сергій пробув із нашими «кіборгами» в пеклі донецького летовища чотири найстрашніші доби, а його знімки облетіли весь світ. Проте все побачене він фіксував не лише за допомогою фотоапарата, а ще й ретельно занотовував. Це згодом і лягло в основу його книги.
Розпочався захід із хвилини мовчання в пам’ять про загиблих на війні українців. Після цього на екрані з’явився трейлер книги — добірка воєнних знімків Лойка під українську народну пісню «Ой чий то кінь стоїть» у виконанні «Океану Ельзи».
Сергій вирішив порушити давню традицію книжкових презентацій — про роман розповідав мало, не було й уже традиційних запитань-відповідей. Натомість зачитав уривок із твору. Як він сам сказав: про війну і любов. Спочатку це були невеличкі замальовочки з життя оборонців аеропорту, про надлюдські умови і про те, що навіть у них вони намагалися думати про щось просте і земне, а отже, про життя поза війною. Ну а потім почав читати фрагмент, присвячений історії російської матері, яка дізнається про смерть сина на Донбасі і їде туди, щоб з’ясувати подробиці. Дуже щемливою вийшла розповідь про її зустріч із командиром сина, який фактично знущався над нещасною. Саме тоді (хоч автор ще на початку й попередив про свої слабенькі акторські здібності та відсутність навичок публічного читання) у багатьох із присутніх на презентації жінок на очах забриніли сльози.
Тож Сергій навіть вибачився, що обрав для української аудиторії уривок про російську жінку. «Це не чужа війна, це наша війна. Через негідників люди вбивають один одного. А страждають жінки. Страждають з обох боків. Це потрібно негайно припинити. Цьому немає виправдань», — прокоментував свій вибір автор. До слова, Сергій має російське громадянство. Його також запитали, чи не боїться розправи. Проте він відповів — якщо заборонять книгу, тиражі в рази збільшаться, якщо вб’ють його, отримає Нобелівську премію. Тож, мовляв, навряд чи це вигідно російській владі.
Утім, мабуть, шукати логіку в діях Російської Федерації після цієї війни взагалі не варто.
Того ж вечора під кінець офіційної частини Сергій запросив на сцену почесних гостей — «кіборгів». Героїв гості вітали стоячи, довго скандуючи «Дякуємо». Був серед бійців і Сергій Танасов. Це його автор попросив допомогти з військовою термінологією. Як розповів Танасов журналістам, у книзі дуже багато реальних історій, зокрема й про покійного Андрія, який ставив прапор на старому терміналі, де його і вбили. Тож, каже, читати книжку дуже важко. Сам же Сергій Танасов незабаром повертається на фронт.
Були на презентації і прототипи героїв книги. Один із них — Михайло Курченко, позивний «Поліглот». Так звуть і персонажа, написаного з нього.
Сам автор книги ще на початку зазначив: пробув у аеропорту лише чотири дні, тож писати хроніку було б нереально, бо бачив лише краплю того, що там відбувалося. А от той дух, та лють, той символ мужності, який він побачив в очах цих хлопців, і спонукали його на цю книгу. Він також зазначив, що всі персонажі вигадані, але 90 відсотків того, що описується в романі «Аэропорт», правда, вибудована на реальних фактах. Головний герой — журналіст, і, як зауважив автор, це єдиний образ, від початку й до кінця вигаданий. Решта персонажів мають конкретних прототипів, деякі образи збірні.
— Події в книзі можуть бути зміщені в часі та просторі, але більшість із них передаються так, як це було насправді.
Він також каже, що намагався зберегти пряму мову хлопців. Загалом у рамках підготовки роману автор записав понад 40 годин інтерв’ю з «кіборгами». Саму ж книгу створив за півтора місяця.
P. S. Роман «Аэропорт» поставив рекорд попередніх замовлень художньої літератури в Україні: більше тисячі екземплярів придбали в одному з інтернет-магазинів, коли видання ще не було в пресі, а одна з Голлівудських студій веде перемовини щодо екранізації статей автора, що вийшли в американському виданні «Los Angeles Tіmes», де Сергій працює.
Дружина Президента Марина Порошенко підписує для військових книгу Сергія Лойка (ліворуч).
Фото Михайла МАРКІВА (прес-служба Президента України).
