Коли йдеться про розгардіяш у квартирі, про захоплення вашого життєвого простору дядьками-ремонтниками, що сновигають оселею і раз у раз божаться, мовляв, завтра-післязавтра прийматимете роботу — з цим ще можна миритися. А як бути, коли невідомі сили в пориві творення ще наприкінці липня цього року перекрили рух однією зі смуг на чималому відрізкові автошляху Київ—Одеса, саме там, де місток над річкою Сіверкою, в районі Віти-Поштової, пустивши транспорт однією стороною траси. А вивільнену ділянку акуратно відгородили бетонними блоками, зняли верхній шар асфальту і... зникли. Лише одинокий будівельний вагончик на узбіччі, кучугури ґрунту та безліч попереджувальних знаків, мовляв, обережно, ведуться дорожні роботи, нагадують про минулий запал дорожників, що кинулися були вдарити по бездоріжжю. Та хтось остудив той їхній запал, спрямувавши на інші, більш нагальні та благородні справи.

«Ремонт неможливо закінчити, його можна лише припинити...»

Усе можна зрозуміти й пояснити, з усіма більш-менш тверезими доводами погодитися, коли б ремонт із дії не перетворився на стан, завдаючи неабияких труднощів автомобілістам. Складається враження, що вся ота сила техніки, орда операторів ломів, лопат та іншого — самохідного й не дуже — дорожнього знаряддя, що безслідно зникла, були потрібні лише для того, аби зняти старе покриття, згорнути, як ковдру, й вивезти до якоїсь фантастичної майстерні, де його підлатають, повантажать на самоскиди й виблискуючим новою розміткою, уштриканим дорожніми знаками та смердячим навсібіч свіжим гудроном повернуть на законне місце.

Говорили-балакали...

Дзвінок до Центральної диспетчерської Державного агентства автомобільних доріг України не допоміг з’ясувати ситуацію. Диспетчер спрямувала до Служби автомобільних доріг у Київській області, провідний інженер якої Олександр Саник розповів, що ділянкою дороги, котра ремонтується, тимчасово — на період ремонту — опікується ТОВ «Українські дорожні інвестиції». Отже, вся інформація — у них.
Спілкування з директором Укрдорінвесту Романом Гнатенком не лише не пролило світла на сьогоднішній стан речей, а, навпаки, додало нових запитань. Ремонтні роботи припинилися, бо підрядник — компанія «Альтком» не отримала грошей від Європейського банку реконструкції та розвитку. З’ясовується, уся справа в сертифікатах, які чомусь не поспішає візувати Міністерство фінансів. Зрозуміло, що водієві, котрий щодня виїздить на трасу, байдуже, хто з ким не домовився, хто чого не підписує... Йому важливо, аби ні цвяха на шляху, ні жезла — не побоїмося бути банальними, але ж так воно і є насправді!
Для начальника відділу фінансування проектів регіональних міжнародних фінансових організацій Мінфіну України Світлани Супрун така заява виявилася несподіваною, бо, як вона переконує, згідно з процедурою, платіжки, а разом із ними угоди, тендерні документи, опрацьовуються протягом п’яти робочих днів. 
— Документи в роботі, — запевнила пані Світлана, — і не сьогодні-завтра їх буде підписано й передано до ЄБРР на оплату.
Старший радник Європейського банку реконструкції та розвитку Антон Усов розповідає таке:
— Усі рахунки-фактури, що їх представив підрядник будівництва компанія «Альтком» — а ми з ними працюємо не один рік, і досі не було нарікань на якість виконаних робіт, на ділянці траси Одеса—Київ, ЄБРР задоволені й оплачені в повному обсязі. Що ж до якихось спірних та технічних моментів, то тут про поточний стан будівництва варто поцікавитися у замовника, а точніше, в групі управління проектом Укравтодору, а це, до речі, спеціально створена державна компанія «Укрдорінвест», яка й опікується його реалізацією. І з очільником якої ми вже спілкувалися.
Отже, залишилася єдина ланка в ланцюгові пошуків істини, а саме — компанія «Альтком», головний інженер з дорожніх робіт якої та керівник досліджуваного нами проекту Іван Якимович на запитання про те, хто ж дав команду на перекриття автотраси, пояснив, що ніякої особливої команди не знадобилося.
— Існують робочі креслення, графік, згідно з якими ми діємо. Виконали певний обсяг робіт, здали. Передали акти виконаних робіт на оплату. Рухаємося далі. Згідно з тим-таки графіком, почали роботи на наступній ділянці. 17 липня вийшли всі строки оплати виконаних нами робіт у березні-квітні, природно, сподіваючись на те, що гроші, хоч і з запізненням, але надійдуть, взялися до наступного етапу. А ним і виявився горезвісний відрізок в районі Віти-Поштової. Працювали, доки не закінчилися кошти. А їх стало на зняття верхнього шару покриття та деякі підготовчі роботи.
Аби було зрозуміло читачеві, оскільки проект фінансується ЄБРР, шлях будь-якого платежу непростий і передбачає цілу низку узгоджень та перевірок фахівцями Укравтодору, Мінфіну та самого ЄБРР, який лише в разі відсутності будь-яких зауважень та заперечень, власне, і здійснює оплату. Все це вимагає певного, інколи, як бачимо, тривалого часу.

Коло замкнулося?

Хоч як крути, а коло замкнулося. І хоч як безкінечно довго ми ходили б кабінетами, відриваючи від державних справ зайнятих людей, завдаючи їм клопоту своєю цікавістю, очевидно, так і не знайдемо відповіді на найголовніше питання: як убезпечитись від таких, з дозволу сказати, незручностей, коли відсутність достатнього і вчасного фінансування може паралізувати рух на одній з найжвавіших автомагістралей Київської області? 
Отож, якщо йти шляхом виключення, то виходить, що Укравтодор, Укрдорінвест і, нарешті, компанія «Альтком» кревно зацікавлені в надходженні грошей і якнайшвидшому їх освоєнні. Виходить, що й звинувачувати їх у недбальстві немає сенсу. Не будемо категоричними, але все вказує на те, що збій з проплатою стався десь на іншій ділянці. І як тут, вкотре, не згадати сатирика: «Можливо, в консерваторії щось підправити?»
Залишається тільки сподіватися, що наступна публікація «Голосу України» буде присвячена ударним темпам та високій якості ремонту автошляху Київ—Одеса в районі Віти-Поштової.

Мал. Василя ФЛЬОРКА.