Хлопці, чиї ви будете?
У касі магазину в Донецьку в мене не прийняли дрібні гроші. Не якісь нікелеві 1 чи 2 копійки, а повновагі 50 копійок і навіть металеві гривні. Тим часом українські гроші ще перебувають у обігу на території «ДНР».
— У нас копійки банк не приймає, — пояснила касирка.
Спершу подумалося, що це просто місцева витівка, щоб уникнути зайвого клопоту з монетами. Але й в інших магазинах їх не приймають, а на ринку й зовсім за гроші не вважають. Почалося це незабаром після того, як в «ДНР» було введено в обіг російські рублі. Прояснив усе О. Захарченко під час так званого телевізійного спілкування з мешканцями: мета в тому, щоб повністю усунути з обігу українську гривню. Це одна із частин плану, за яким життя населення Донецької області підганяється під російські порядки. Так намагаються приліпити регіон до Росії, здійснити мрію Путіна — загнати Україну в російське стійло.
Не вдалося захопити Донбас, як Крим, — швидко й без відкритої військової агресії, то тепер робиться це поступово, тихою сапою. От уже й паспорти російського зразка почали видавати в Луганську, готуються до цього й у Донецьку. Навчання в школах переведено на російські програми, для чого завезені тонни (саме так!) російських підручників. Вивіски українською мовою змінюють на російські. Робиться все, щоб привчити людей до думки, що вони більше не громадяни України й, на загальну радість, скоро стануть повноправними росіянами. Усе б нічого, але за цю досить сумнівну «зміну декорацій» народу доводиться платити величезну ціну — насамперед людськими життями. За найскромнішими підрахунками, кількість загиблого мирного населення в розв’язаній Росією й місцевими сепаратистами війні вже наближається до 7 тисяч. І кінця цій бійні не видно, ватажки «ДНР» відкрито заявляють про свій намір визволити всю, як вони кажуть, окуповану Україною територію Донецької області й навіть погрожують піти на Київ. Мінські угоди для них — не більш ніж пустий звук. Отже, війна триватиме й спричинятиме тисячі нових жертв.
Пропуску нема — давай валюту
Ватажки «ДНР» обіцяють назавжди покінчити з корупцією. Але хто в це повірить, якщо вже сьогодні хабарництво процвітає. Наприклад, виїжджати за межі «ДНР» можна тільки за спеціальним пропуском, оформлення якого забирає чимало часу. Але в місті з’явилися різні конторки, у яких за гарні гроші роблять це швидко. Багатогодинних черг на блокпостах теж можна уникнути, якщо заплатити певну суму людині в камуфляжі.
У місті діє комендантська година, згідно з якою заборонено з’являтися на вулиці без спеціального пропуску. Порушників цього порядку забирають у комендатуру, звідки звільнити можуть, знов-таки, за пристойну винагороду, а можна відкупитися від патруля одразу, на вулиці.
Життя в «ДНР» з кожним днем стає дедалі дорожчим, ціни на всі товари підвищуються не щодня, а щогодини. Половина продовольчих магазинів узагалі закрита. Порівняно з підконтрольною Україні територією овочі у Донецьку в 3—5, а м’ясо й м’ясопродукти — у 5—7 разів дорожчі.
Картопля коштує 15 грн. кілограм. І це при тому, що пенсії в більшості — у межах 1200 гривень, не набагато вища й зарплата в тих, хто працює. Уведення в обіг російського рубля лише погіршило ситуацію. Рішенням ватажків «ДНР» курс гривні встановлено грабіжницький — 2 рублі, тоді як на основній території України — від 3,2 до 3,5 рубля. Це значить, що в людей нахабно відняли більше третини сімейного доходу. Багатьох від голоду рятує лише гуманітарна допомога з Росії, котру інакше, як сусідською милостинею, назвати важко.
Ціна «справедливості»
Мимоволі виникає запитання: кому потрібне знущання над здоровим глуздом, заради чого народ терпить нестатки? Простіше кажучи, за що воюють донецькі сепаратисти, чого домагаються? На це запитання різні люди — прихильники «ДНР» — жінки й чоловіки, старі й молодь, прості робітники найчастіше відповідають: «Ми за свободу й справедливість». Про це ж товкмачать із телеекранів ватажки «ДНР», заповітна мрія яких — увійти до складу Росії. Однак це бажання щонайменше дивне, бо, по-перше, Росії, як з’ясовується, Донбас із його іржавими й розбитими заводами й затопленими шахтами не дуже-то й треба, а, по-друге, справедливості в Росії ніколи не було й немає. Росія й справедливість — поняття несумісні.
Російська й місцева пропаганда повторюють, що сепаратисти обстоюють права росіян, яких нібито на Донбасі страшенно пригноблювали. Але переконатися в тому, що це нахабна й безпардонна брехня, можна з таких фактів: у Донецьку українською мовою виходила тільки одна газета, яка заледве набирала тисячу передплатників. А українських шкіл у місті було всього п’ять. Та що тут казати, коли навіть попередній президент був російськомовним вихідцем із Донбасу. Про яку дискримінацію росіян ми говоримо?!
Ватажки «ДНР» закрили всі нелояльні до них газети й телеканали. Українські видання поширювати на території «ДНР» заборонено. Тепер не те що сказати слово проти влади, навіть тіні сумніву показати не можна. Триває тотальна ідеологічна обробка населення, а працівників освіти, охорони здоров’я, підприємств і установ усіх галузей змушують вступати в проурядову партію.
Плата більша за життя
Багатотисячні людські жертви посилюються незлічимими матеріальними втратами. Зруйнована більша частина промислових підприємств і шахт, розбита транспортна, соціальна й комунальна інфраструктура міст і сіл, житловий фонд. Достатньо сказати, що тільки в Донецьку в результаті артилерійських обстрілів зруйновано понад 1,2 тисячі житлових будинків, а в багатостраждальній Горлівці й того більше. Пошкоджені й підірвані мости, більшість міських і міжміських автодоріг перетворені на місячний ландшафт і стали важкопрохідними. Розбиті високовольтні ЛЕП і трубопроводи. За прогнозами фахівців на відновлення промисловості, житлового фонду, комунальної й соціальної інфраструктури Донбасу знадобиться не менше 100 мільярдів доларів. Питання: де їх узяти?
Ватажки «ДНР» стверджують, що всі руйнування — результат артилерійських обстрілів міст і сіл винятково Збройними Силами України. Але це звичайне для них прагнення валити з хворої голови на здорову. Насправді сепаратисти самі із задоволенням руйнували все підряд. Візьмімо місто Дебальцеве. Командири «ДНР», що перебувають на утриманні Росії, вихваляються, що, мовляв, вони відважно відвоювали це місто в української армії. Але якщо вона його займала, то як же вона його розбила? Невже її війська стріляли з гармат самі по собі? Навіть при повному божевіллі зробити це неможливо. Такі ж безглузді звинувачення висувають і з приводу розгрому Іловайська, обстрілів Маріуполя, Краматорська, Докучаєвська, Мар’їнки й інших міст та селищ області.
Донецьк.
Фото з сайту www.divannajya_sotnya.com.
