Сьогодні вже кожен росіянин знає про війну в Україні. Більшість повторюють мантру: Росія вторглась до сусідньої держави в ім’я миру. І вбивають українців в ім’я «руського миру». Вуха кремлівських убивць уже стирчать і в Сирії, де чекісти посилюють свою військову присутність. Російський народ за анексію українського Криму видав своєму «ввічливому» безумцю карт-бланш на будь-яку агресію, а православні активісти не сумніваються: у ВВП є всі шанси стати... богом. Можливо, більшість росіян, якими опанувала проста людська дурість, крім мракобісся, брехні не знають кращого — гіднішого життя і знати не бажають. Але є совість цієї нації І ці люди не терплять будь-якого насильства над свідомістю, своєю й чужою свободою. І вони не мовчать!
Антоніна КАРІМОВА, член Союзу російських письменників і Союзу письменників Санкт-Петербурга:
— Як же мені хочеться з полегшенням зітхнути, що Україну залишили нарешті в спокої і там налагоджується мирне життя, успішно проводяться реформи і ніхто не вставляє палиці в колеса. І через рік-два туди їздитимуть туристи, як тепер до Грузії, і переконуватися, де гідніше живеться.
Я багато місяців «хворіла» вашою країною. Це дуже важкий стан, особливо, якщо ні на що не можеш вплинути й ніхто не чує твого голосу: «Здравствуй, Украина, вольная страна! Мчит к тебе с востока разная шпана. Скрыв свои личины, замыслов полны, рвутся в Украину псы и «топтуны». Здавалося, що зійшлися сили пітьми і світла, і незабаром восторжествує світло. Але пітьма згущувалася і було нестерпно переживати наступні трагічні події, пов’язані із загибеллю молодих хлопців з одного і з другого боку, обманутих брехнею й цинізмом влади, загибель 298 пасажирів малайзійського авіалайнера... Стільки даремних жертв... І невже ніхто не відповість за них?.. Я переконана: проти вашої країни вчинено злочин, і ви повинні скрупульозно його розслідувати й вимагати міжнародного суду над призвідниками беззаконня і сваволі. Бажаю українському народу гідно вийти з нав’язаного йому конфлікту і, подібно Грузії, побудувати вільну, гостинну, привітну країну, де на перше місце поставлено інтереси людини, а не держави. Тільки так можна довести й нашому народу, на чиєму боці правда. Бажаю вам удачі.
Можу зізнатися ось у чому. До березня 2014 року в спортивному центрі я безплатно, як волонтер, проводила оздоровчу тайську гімнастику в групі жінок. У перших числах торішнього березня прийшла до залу і, почувши дружні вигуки: «Крим наш», вирішила, як відрізала: «Це — останнє заняття: я не хочу служити цим людям». І назавжди закрила за собою двері. І зрозуміла, що даремно переконувати когось. Пропаганда в країні, справді, потужна, тотальна; до того ж велася багаторічна підготовка. Що в порівнянні із цим моя одинока думку? Ми опинилися в переважній меншості, і мене спіткало величезне розчарування в людях. Розкол відбувся навіть на рівні сімей. У мене до мінімуму скоротилося спілкування з подругами. Одна віддушина — Фейсбук, хоча вже ходять чутки про його закриття в нас у країні.
Прошу вибачення в народу України й дякую йому за розуміння того становища, в якому опинилася наша незначна й безпомічна меншість. І спасибі Інні Омельчук, на її сайті я дізнавалася правдиву інформацію про події у вашій країні.
З повагою і любов’ю до українського народу, А.К.
Нателла МДІВАНІ (Москва, пенсіонер):
Лист на фронт захисникам України.
Дорогі воїни! Пише вам «стара черепаха», як називають мене мої друзі. Утім, називали, тому що майже всі через моє ставлення до трагедії в Україні мене покинули. Сиджу одна й пишу вам уночі. Безсоння мучить, і не від старості, а від тривоги за вас, за ваші молоді життя, які ви змушені віддавати не коханню й радості, а війні, затіяній владними виродками моєї країни. У мене таке відчуття, що я відповідаю за все, що витворяє моя країна. Мені дуже боляче й образливо за співгромадян, які заради грошей під «патріотичним прапором Новоросії» віддають не тільки свою честь, а й честь Росії.
Чому війна між нами стала можлива? Чи зникне коли-небудь загроза світових воєн? У чому їх причина? Чи не в тваринній сутності людини, що живе в певній зграї? Коли в зграї закінчуються на її території харчові ресурси, вона прагне захопити території сусідів свого виду. Невже ми стали жити за законами тваринного світу? Немає більше в Росії людей? Чи ми, як каже дехто, пацієнти психіатричної клініки імені Росія?
Ні! Все не так! Все не так, хлопці!!! Пробачте нас і зрозумійте, що Росія стала такою жорстокою через міф про свою «велич». Вона втратила на історичних шляхах-доріжках свою душу, свою людяність. Знайти б їй її! Бог із нею, з Великістю! Адже і так кажуть: «Велика бандура, проте дура!». Світла б у душі людські побільше, не «освітянщини», а смислу життєвого, добра і творення в ім’я людського благополуччя. Чому мої побажання сьогодні звучать, як «голос волаючого в пустелі»? Через богиню історії Кліо? Жорстока, однак, ця дама.
Ми прийняли християнство майже на тисячу років пізніше Європи. Ординський світопорядок ще на 300 років відсунув нас від європейської законодавчої системи. У прорубане Петром І вікно в Європу вітер свище лише 290 років. Не всіх підданих ще протягнуло. Живемо у своєму ритмі розвитку і, як гусениця може стати метеликом у суворо певний час, так і ми повинні пройти весь історичний шлях пізнання європейських народів. Щоправда, система управління залишилася ординською, але вітри європейські все-таки задули. Ми сьогодні все на владу киваємо, а я кажу про менталітет народний. Якщо більшості народу (не 86 відсоткам, а трохи більш як половині) подобається така влада — це і є тест розвитку народонаселення. Невже до нормального життя нам іти як мінімум ще років 300? Але ж ця само проблема, як я бачу, стоїть і перед вами. Не всім громадянам України європейські вітри продули мізки. І ви до Майдану, як ми, жили за поняттями Орди. Може, тому й стала можлива ця страшна війна? Ох, пробачте! Заговорилася я, а головного не сказала.
Поки що, мені здається, жодних помилок Україна не накоїла в Донбасі й нині поводиться правильно. Повільно й вірно за допомогою Заходу витісняє звідти російських ставлеників. Спробуйте уявити собі, що до вашого багатоквартирного будинку влізла банда виродків. Що ви робитимете? Підривати весь будинок з усіма мешканцями чи будете відстрілювати їх поодинці? Ваше АТО (дай, Боже, вам перемоги!) — це і є відстріл. А нова конституція — можливість урятувати жителів. Нова Конституція України дає більше самоврядування всім регіонам, але не «ДНР» і не «ЛНР». Вона знову підкреслює обов’язковість виконання Мінських домовленостей про контроль України за своїм кордоном з Росією.
І останнє... Дуже страшно за кримчан. Будь ласка, передайте їм мої припущення подальшого розвитку подій у Криму
Дорогі кримчани! Усвідомивши жах війни у східній Україні, побачивши «ввічливих чоловічків», ви майже з радістю встали під захист Росії, сподіваючись на мирне подальше життя. Але тепер, після виступу Путіна, вважаю своїм обов’язком нагадати вам події в Москві та малих містах Росії в 1999 році. Пам’ятаєте? Це коли вибухали житлові будинки. У Криму «з’являться диверсанти й саботажники, котрі побажають дестабілізувати обстановку» — каже Путін. Як це «провидіння» перекласти на нашу мову, мову народу? Щоб зміцнити свою владу в Криму, камарилья готує вже не «ввічливих чоловічків», а «чорних примар», які готують ті самі злочини, що були скоєні в Москві. Тоді москвичів уже не хвилювали ні економіка, ні охорона здоров’я, ні освіта. Загиблим і переляканим людям уже все це було не потрібно. От чому більшість пішли на уклін до молодого чекіста, сподіваючись, що він їх захистить від цього жаху, й обрали його президентом. Кримчани! Охороняйте свої будинки!
Камарилья готується повторити московський сценарій 1999 року. Нині точно така само ситуація, як була в 1999-му. Войнушка Басаєва в Дагестані, що дала можливість звинуватити у вибухах чеченців. Нині, якщо будуть такого само штибу вибухи або інші теракти в Криму, звинуватять «укрів». Адже війна на сході триває. Початок такій «політиці» покладено. Надю Савченко звинувачують у тероризмі, а Сенцов із подільниками сидітимуть за «підготовку» теракту. Для підвищення свого рейтингу наш «лідер» спецопераціями мислить.
І пам’ятайте, слава України не у війні, а у спокійному аналізі ситуації. Сподіваюся, що ще не вмерла мудрість в Україні!
Максим КАНТОР (Москва, художник і письменник):
— Шановні громадяни Росії, патріоти, ліберали, консерватори, імперіалісти і просто обивателі. Агресія стосовно України може вам подобатися. Але відмова від власних солдатів — є заперечення інституту армії. Заперечення інституту армії — є заперечення держави. За відсутності держави ми не можемо йменуватися ні консерваторами, ні імперіалістами, ні навіть патріотами. Ми просто бандити
Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.
Антивоєнні пікети в Санкт-Петербурзі.
Фото з архіву Ігоря АНДРЕЄВА.
