Мій співбесідник Микола САЛАГОР (на знімку) — один із найдосвідченіших у митній службі працівників. Він керував багатьма митницями на південному і західному кордонах нашої держави, а нині очолює Чернівецьку митницю Державної фіскальної служби України. Відомий як хороший фахівець, є дипломованим економістом, юристом, а на додачу ще й викладачем англійської мови. Микола Салагор заслужив повагу чесною працею, непоступливим характером і щирим патріотизмом. У часи, коли працював простим інспектором на Чернівецькій митниці, а це був кінець 80-х, усі, хто віз товар на Югославію, знали, що пройти митну процедуру можна швидше, коли на чергуванні Салагор, а на твоїй машині — синьо-жовтий прапорець. Нині він «зубр» митної служби, до якої повернувся після Революції Гідності, бо де ще мав бути у вирішальний для держави час звільнений режимом Януковича митник?
— Пане Миколо, сьогодні багато розмов про боротьбу з цигарковою та бурштиновою контрабандою. Ще людей обурюють ешелони з елітним лісом-кругляком на прикордонних коліях. Що ви вважаєте нині головним у своїй роботі?
— Головним вважаю не дати добити українську митницю. Через відродження контрабандних схем, повернення інституту «смотрящих» та невігластво випадкових у системі людей. Усе це в комплексі завдає непоправної шкоди державі та дискредитує нашу роботу. Що стосується контрабанди цигарок, то хочу заявити, що обсяги цієї продукції, яка перетинає митні пости, не є суттєвими. Ми раз по раз вилучаємо партії цигарок в обсягах, які можуть перевезти приватні особи. Як правило, це суб’єкти малого прикордонного руху та водії-далекобійники, для яких митниці теж є складовою професії. До речі,
ми затримуємо на 80 відсотків більше товару, ніж наші партнери з того боку кордону.
Це за того, що тіньовий експорт цигарок істотної шкоди економіці нашої держави не завдає. Для нас це більше питання професіоналізму і порядності. Тому, якщо дійде до вирішення питання спільного контролю на кордоні з партнерами з ЄС, то вивезення підакцизної продукції в контрабандний спосіб буде мінімізовано. І це не тільки цигарки, левова частка яких, до речі, перетинає кордон у зоні відповідальності прикордонників: лісами, полями, водою. Тому, повторюю, контрабанда на рівні фізичних та дрібних юридичних осіб — під жорстким контролем, і ми з нею успішно боремося. Проблема в іншому — в тому, що наша митна служба не встигає за європейськими партнерами, а нам невдовзі жити в одному домі.
— Деталізуйте, будь ласка, що маєте на увазі.
— Хоча б те, що митний термінал, який за підтримки ЄС уже давно мав би бути збудований на Порубному, став довгобудом. Схоже, що хтось у нашій службі в Києві, кого намагаються подати як реформатора, працює не на перспективу, не на імідж держави, а прийшов у крісло задовольнити особисті амбіції.
— Ви про кого?
— Я довго працюю в системі, але є поняття честі, є бажання бути корисним державі і є випадки, коли далі терпіти не можна, незважаючи на субординацію. Розповім про випадок, що мав місце недавно. Мене викликають до Києва у приймальню одного із заступників голови Державної фіскальної служби України. Сиджу там кілька годин із секретаркою, а потім на мій телефон приходить смс, в якому сказано, що я маю прибути на зустріч із ним на вулицю Городецького, в ресторан «Фелліні», на веранду. Цікаве місце прийому підлеглих, чи не так? Але їду, бо працював за всяких і звільняв мене Ігор Калєтнік, до того ж не в ресторані. Приїжджаю, а там сидить мій керівник із главою одного з департаментів, якого ми називаємо «рішалою». Каже мені: пишіть заяву на звільнення. Цікавлюся: на підставі чого? Є думка, що тебе треба звільнити, мовляв, з головою служби Насіровим це домовлено. Нічого не поробиш, тебе «замовили». Питаю: писати на серветці?.. Ні, дали папір і авторучку. Виходжу на вулицю і думаю, що це за протокол, обуренню немає меж. Терміново їду до голови Державної фіскальної служби України Романа Насірова і відкликаю заяву. Я пройшов усі люстрації, включаючи майнову. Чернівецька митниця на хорошому рахунку в державі. План регулярно перевиконуємо Р. Насіров висловлює мені цілковиту підтримку і дуже здивований тим, що почув від мене. Повертаюся до Чернівців і продовжую працювати.
— А раніше мали якісь конфлікти?
— Ні. Гадаю, це була спроба позбутися досвідчених керівників на митних напрямах, щоб впровадити свої правила гри. Це не тільки стосовно мене, а й іще кількох колег в інших областях, котрі пройшли шлях становлення разом з українською митницею. Тільки-но його призначили, той «зам» зібрав нас у Києві: я та інші досвідчені митники виступили зі своїм баченням проблем і перспектив. Усім хотілося змін, усі прагнули вийти на вищий рівень у роботі. Спостерігав, як ретельно «зам» усе занотовує. Подумав: ну нарешті крига скресне, а потім побачив, що згодом він почав вибудовувати свої виступи і спічі нашими словами. Цей керівник — «невиїзний», на митницях його не побачиш. Він думає, що керувати можна з кабінету, напевно, через так званих «смотрящих», днями просиджуючи у Фейсбуці. Я не розумію такого управлінського стилю у службі зі щоденними жорсткими викликами. Його дистанційне управління товаропотоками і відсторонення від інформації, яку йому надають із територіальних митниць, рано чи пізно мало вилізти боком. Призначення «замом» своєї людини на Закарпатті «вистрілило» Мукачевим. До речі, на Буковині, де тільки два митні пункти проти 14 закарпатських, ми контрабандних цигарок затримали у п’ять разів більше.
— Тому, напевно, йому й потрібна була ваша заява?
— Усі знають, що Салагор непоступливий. А для чого йому потрібне буковинське Порубне? Дуже просто: в Одеському порту Саакашвілі наводить порядок. Там триває ремонт дороги Рені—Одеса, тож дунайська митниця теж перекрита. На Могилів-Подільському напрямку проблема, бо молдавська сторона фіксує транспортний потік одразу онлайн. Єдиний пункт ввезення до України турецького ширвжитку — через наше Порубне. Але ми беремо з однієї машини 1200000 гривень митних зборів, тому в нас практично постійно живуть різного штибу перевіряльники, котрі на інших напрямках натякали про данину, тому й повертаються в систему колишні, як ми їх називаємо, з уже перевіреними схемами. А я перший в Україні припинив безмитне ввезення товарів малими партіями, мікроавтобусами. Це десятки мільйонів доларів до бюджету додатково. План ми перевиконали на 168 мільйонів, і згідно з постановою уряду ці кошти підуть на ремонт доріг.
Єдина моя вада, що в їхній грі м’ячі я не подаватиму. Тому я і заважаю. Нещодавно перебував у відпустці, залишив виконувати обов’язки свого заступника, а той «зам» його кандидатуру не погодив. Хотів призначити людину зі сторони, та схема не пройшла.
— Вас ніколи не гладили по голові. Пам’ятаю, при Хорошковському ви сказали мені в інтерв’ю, що для того, щоб йому сподобатися, ви все одно губи помадою підфарбовувати не будете.
— У цьому разі також. Я не тримаюся за посаду, я просто хочу бачити результати своєї праці. А вони є. Лише завдяки чіткій позиції Романа Насірова, ми вже скоро відкриваємо в рамках малого прикордонного руху два нові пункти — Дяківці і Красноїльськ. Сподіваюся, що руки дійдуть і до митного терміналу. Ось чому з Насіровим хочеться працювати, бо він завжди чинить як керівник державницького рівня, якому за державу образливо. І ми, ветерани митної служби, хочемо піти з посад, залишивши молодим сучасну, європейського рівня митницю. Тим паче що на перспективу, зважаючи на виклики зі сходу, Україні потрібна модерна надійна митна служба.
А що ми наразі маємо: митна служба вперше не виконала план надходжень до бюджету. Тому Насіров терміново перебрав керування департаментом під себе. Ситуацію на митниці довелося рятувати керівникові структури, в якій митниця є лише одним із напрямів.
Така от історія про ресторан «Фелліні», Фейсбук і «своїх» людей на ключових посадах і в ролі королівських гінців на кордони держави. Як свого часу сказав досвідчений митар Анатолій Вікторович Макаренко, людина високопорядна і корисна, — краще з розумним загубити...
Інтерв’ю з Миколою Салагором ми брали в переддень звільнення КМУ «зама» з посади. Як бачимо, Кабмін був солідарний із Салагором та деякими іншими керівниками, на яких тримаються регіональні митниці. Що ж, тепер матимемо змогу побачити, чи справді проблема була в особі цього чиновника.
Чернівці.
Фото надано автором.
