Найбільше і найуспішніше підприємство енергетичного машинобудування України — ПАТ «Турбоатом» — на межі виробничої зупинки. Його майно та банківські рахунки — під судовим арештом. Якщо минулими роками рейдерські атаки на завод вчиняли загони бойовиків, то сьогодні, схоже, захоплення підприємства може відбутися по-тихому, як мовиться, без шуму і пилу...


Деякі українські ЗМІ про нові судові позови навколо публічного акціонерного товариства «Турбоатом» уже писали. Наш кореспондент побував на заводі і попросив генерального директора Віктора Суботіна викласти власну версію, чому підприємство постійно зазнає рейдерських нападок та інформаційних атак? Питання не зайве. ПАТ «Турбоатом» поставляє свою продукцію до 45 країн. І така «популярність» не тільки завдає шкоди репутації підприємства, а й обертається багатомільйонними збитками для української держави.

 

— Вікторе Георгійовичу, вісім років державне підприємство «Турбоатом» (75 відсотків акцій ПАТ «Турбоатом» належить державі Україна) регулярно піддається атакам, які мають явно рейдерський характер. Але перш ніж розповісти про останню з них, дайте відповідь на запитання: чим так привабливий завод для, мабуть, олігархічних кіл, і не тільки України?


— Ось переді мною останнє видання журналу «500 найбільших компаній України» за 2014 рік. Якщо знайти в ньому графу «Турбоатом», то можна почерпнути таку інформацію. У своїй галузі підприємство займає четвертий рядок з річним оборотом 1,8 мільярда гривень, але водночас має 637 мільйонів прибутку. Ніхто більше в машинобудуванні України прибутку не заробив! Навіть ті заводи, які очолюють цей список, маючи більший обсяг реалізованої продукції. До того ж деякі з них ще й у збитках.


Ще раз підкреслю: такого прибутку не було й немає на жодному машинобудівному підприємстві України в жодній галузі. Що стосується поточного року, то тільки за вісім місяців прибуток підприємства становив уже 800 мільйонів гривень. Ми абсолютно стабільне підприємство у виробничому та фінансовому плані. Маємо високу рентабельність, а також портфель замовлень на кілька років уперед. Отримуючи прибуток, платимо у скарбницю держави значні податки. Тільки за останні півроку держава отримала від «Турбоатома» у вигляді різних податкових платежів понад 600 мільйонів гривень. У нас до того ж одна з найвищих заробітних плат у галузі машинобудування: в середньому робітники на виробництві отримують понад 7000 гривень.


Усе це завдяки тому, що ми зуміли зберегти як традиційні ринки збуту, так і освоїти нові. Ось лише один приклад. На початку вересня завершили випуск абсолютно нової для нас продукції — титанових лопаток для атомних енергоблоків російського виробництва, тих, що встановлені на атомних електростанціях України — Рівненській, Південно-Українській та Хмельницькій АЕС. До того ж освоїли випуск нової продукції в рекордно короткий термін — лише за три місяці. По-перше, це яскравий приклад імпортозаміщення: економія значних коштів для українського «Енергоатома», а по-друге, освоєння нового ринку, від чого, звичайно, не в захваті наші російські конкуренти.


— І чому ж раптом така нелюбов держави?


— Справа не в державі. Справа в іншому: що міцніше стоїть підприємство, що вищі його фінансові показники й результати виробничої діяльності, то воно цікавіше як об’єкт поглинання. Я думаю, це має місце бути й на даному етапі нашої роботи. Оскільки важко інакше пояснити ту ситуацію, в якій сьогодні опинилося підприємство.


— Поясніть суть конфлікту як можна простіше, щоб кожному робітникові було зрозуміло, що відбувається на найбільшому промисловому підприємстві країни.


— Три роки тому ми підписали контракт на поставку турбіни для Криворізької ТЕС. Спочатку ми повинні були підписати контракт напряму із ДТЕК, але, за їх словами, надійшла пряма команда «згори» укладати контракт через генпостачальника — «Укрмонтажспецбуд», який  нібито активно курировав у той час Прем’єр-міністр України Микола Азаров. Відповідно до договору ми виготовили турбіну й поставили її замовникові в обумовлений термін. Турбіна лежить на станції два роки без руху, без уведення в експлуатацію з незалежних від «Турбоатома» причин. Однак за два роки «Укрмонтажспецбуд» так і не знайшов можливості з нами розрахуватися.

Йдеться про суму в 13 мільйонів гривень. Ми звернулися з позовною заявою до суду. Виграли справу в Господарському суді м. Києва і в Апеляційному господарському суді м. Києва. Але генпостачальник подав касацію до Вищого господарського суду України, який ухвалив рішення, що не посередник винен гроші заводу, а «Турбоатом» винен 15 мільйонів «Укрмонтажспецбуду» нібито за те, що ми порушили строки поставки.


Знаєте, я не любитель голосних заяв, але інакше як абсурдною цю ситуацію назвати не можу. Ми поставили обладнання, нам за нього не платять, посередник жодних збитків не зазнав, не має жодних проблем з боку замовника, але при цьому ми, виявляється, заборгували йому 15 мільйонів. На мій погляд, це рішення суду не підкріплено ні духом, ні буквою закону й назвати його інакше як рейдерским не можу.


На сьогоднішній день «Турбоатом» і Фонд державного майна подали заяву про перегляд рішення Вищого господарського суду України до Верховного Суду України, який уповноважений зупинити це свавілля й не забруднити суддівську мантію рейдерськими витівками.


Дивує й Міністерство юстиції. Не встиг суд винести рішення, як чомусь раптом виконавча служба Міністерства юстиції в найкоротший строк заарештовує майно заводу, що не передбачено правовим порядком, і накладає арешт на всі банківські рахунки заводу. Випадок, як то кажуть, безпрецедентний. Державними органами паралізовано підприємство, що не мало жодних заборгованостей перед державою за всі роки свого існування, а за вісім років роботи нашої команди сплатило у скарбницю держави майже 3 мільярди гривень.


Ми офіційно звертаємося в усі інстанції, від кого залежить доля державного підприємства: до Генеральної прокуратури, до Міністерства юстиції, до відповідних комітетів Верховної Ради, до органів державного управління, однак жодної реакції на наші звернення поки що немає. Але нині виконавча служба на всі рахунки підприємства в банках накладає арешт і намагається в такий спосіб списати із заводу вже 462 (!) мільйони гривень. Якою логікою можна все це пояснити?


— Завод зупинено?


— Поки що цехи ще працюють, але дирекція вже сьогодні має проблеми з оплатою сировини та матеріалів, виплатою податків і соціальних платежів. Ще більшою проблемою може стати участь «Турбоатома» в майбутніх тендерах. Ми не можемо сильно бити на сполох, тому що працюємо у світовій ринковій економіці. Хто з нами завтра захоче мати справу, знаючи, що підприємство опинилося в настільки скрутному стані? Але й мовчати далі неможливо. Будь-які негативні інформаційні приводи навколо виробника, що поставляє унікальне устаткування по всьому світу, обов’язково матимуть негативні наслідки. Сьогодні завод зупинила виконавча служба, але завтра він може зупинитися всерйоз і надовго — тому що не буде замовлень. І це за того, що ми успішно розширюємо свою присутність на ринку Європи, підписуючи контракти на десятки мільйонів євро. У нас налагоджуються взаємовигідні відносини з американськими компаніями, де вже йдеться про контракти на сотні мільйонів доларів.


— Вікторе Георгійовичу, але ви напевно розумієте, звідки вітер дме?


— Я думаю, що це продовження тієї багаторічної холодної війни, що ведеться проти «Турбоатома». Очевидно, що наші успіхи не дають спокою багатьом і що ця криза штучно організована. Це добре продуманий механізм для усунення дирекції заводу: спочатку списати із заводу 15 мільйонів гривень, потім звинуватити керівництво в завданому державі збитку, відсторонити дирекцію від управління підприємством і поставити іншу для «наведення порядку».


— Схожих на «Турбоатом» підприємств у світі можна порахувати на пальцях. А в якій ще країні ваші колеги зазнають таких труднощів?


— Я був торік на одному з підприємств компанії «Сіменс» і в розмові з тамтешніми керівниками почув тільки те, що вони мають велику повагу солідного платника податків. У них державна політика спрямована на підтримку вітчизняного товаровиробника. У нас «Турбоатом» — один із кращих платників податків України — щоразу опиняється в ролі хлопчика для биття, до того ж без будь-яких на це причин.


— Чим ця історія може закінчитися?


— Згадайте, не так давно Харківщина була центром сільгоспмашинобудування. Моторні, агрегатні заводи, складальні конвеєри... Де це все й чия тепер техніка працює на полях нашої країни? Нині Україна поки ще володіє унікальним енергомашинобудівним комплексом. Але все може враз рухнути.


— Я сподіваюся, з нашою розмовою ознайомиться хтось із керівників держави. Що б ви сказали при особистій зустрічі?


— Якщо ми будуємо правову державу, а я впевнений, що ми будуємо саме таку державу, то давайте тоді встановлювати єдині правові норми для всіх: від робітника, директора заводу і до вищих органів державного управління. Тільки в такому разі в країні буде порядок і перспектива розвитку.


P.S. У перших числах вересня в Харкові відбувся Міжнародний економічний форум «Інновації. Інвестиції. Харківські ініціативи». «Однією з центральних подій форуму, — повідомив офіційний сайт Харківської облдержадміністрації, — стало підписання контрактної угоди вартістю майже 33 мільйони євро між «Турбоатомом» та австрійською компанією Іnkla Tradіng and Engіneerіng з постачання енергетичного устаткування для модернізації діючих блоків АЕС в Європі, а саме — в Болгарії та Фінляндії. Також у рамках форуму досягнуто згоди про контракт між «Турбоатомом» і американським велет-нем — компанією Holtec Іnternatіonal, що виступає генеральним підрядником зі спорудження центрів зберігання відходів ядерного палива на АЕС України. «Турбоатом» виступить як субпідрядник проекту й завантажить замовленнями суміжні підприємства Харківської області. Також проект відкриває можливості розширити співробітництво з Holtec Іnternatіonal і в інших напрямах, зокрема йдеться про створення АЕС малої потужності. Контракт на суму 60 мільйонів доларів США має бути підписаний уже до кінця цього року. Віце-президент компанії Holtec Іnternatіonal також повідомив про намір продовжити бізнес із харківським підприємством і озвучив суму передбачуваних контрактів — 200 мільйонів доларів США».


Харків.

 

На знімку: виконана робота з ремонту та модернізації поздовжнього фрезерно-розточувального верстата «6640Ф2» німецькою фірмою «Вальдріх Кобург» на суму 4,8 млн. дол. США.

 

Генеральний директор ПАТ «Турбоатом» Віктор Суботін.

 

Підсумки роботи ПАТ «Турбоатом» за 2007—2015 роки