У власників корів села Домашлина цього літа одна біда іншу наздоганяє: через посуху мало заготовили сіна, впала закупівельна ціна молока. А тут ще дізналися, що усі пасовища, якими донедавна вільно користувалися, насправді не належать ні їм, ні сільраді. Тепер дві чималі сільські череди доведеться залишати вдома і випасати годувальниць на власних присадибних ділянках.


У листі до редакції «Голосу України» домашлинці поскаржилися на колишню односельчанку Ганну Кугук, яка вирішила позиватися в суді за право стати власником чотирьох пасовищ (площею 54,1 га, 
52,5 га, 13,6 га та 0,59 га ).

 

— Річ у тому, — повідомив Микола Кугук, який пропрацював у колгоспі майже 20 років головним агрономом, — що свого часу у нашому селі проводилося розпаювання за рахунок державних коштів херсонською фірмою «Нові технології». Але виділеної суми вистачило лише на розподіл ріллі, оформлення на неї відповідної документації, проектів земельних часток між пайовиками. Треба було за кормові угіддя платити власними грошима.

Пайовикам порадили у районі, щоб здешевити цю процедуру, обрати уповноваженого представника із числа власників земельних часток для виготовлення на його ім’я державного акта на право власності на земельні ділянки спільної часткової власності загальною площею 337,68 га (256,7 га пасовища та 80,9 га сіножатей). 7 вересня 2006 року збори власників сертифікатів на земельні частки (паї) колишнього КСП ім. Леніна обрали на цю «посаду» Леоніда Кугука.


На порядного чоловіка з його доброї волі «повісили» майже усі кормові угіддя! Але... у 2012 році Леонід Васильович помер. Майже три роки минуло з того часу, і у селі усе залишалося без змін, поки, як пишуть автори листа до газети, «20 липня цього року сільська рада не отримала ухвалу районного суду про відкриття провадження у справі». Вдова померлого вирішила через суд встановити право власності на спадкове майно, що належало чоловіку-спадкодавцеві, зокрема і на частину земельних ділянок, які свого часу на нього для економії фінансів «повісила» громада. Як повідомили місцеві жителі, сама жінка навряд чи взялася б за цю сумнівну судову справу. Та, як зрозуміли домашлинці, за плечима Г. Кугук стоїть якийсь впливовий чоловік, представник агрофірми, яка накинула оком на ласий шмат селянської землі.


— Нас чоловік 25 їздило до неї у Корюківку, — розказує власник двох корів Сергій Малиш. — Хотілося її спитати: що вона собі думає? Але вона закрилася у будинку, вдала, що нікого нема вдома...


Нині селяни готуються до тривалого судового процесу. У Корюківці вже відбулися його перші засідання. Кілька членів громади своєю чергою подали позовну заяву до Корюківського райсуду. Вони вирішили у судових засіданнях отримати вердикт про визнання незаконності рішення зборів від 7 вересня 2006 року, а також підтвердження недійсності державних актів на право власності на земельні ділянки (пасовища), видані Л. Кугуку.


— Навіть той протокол зборів з виборів уповноваженого оформлено неправильно, — зазначає власниця двох корів Галина Петрикей, яка у колгоспі була головним бухгалтером. — Він недійсний. Невідомо, хто голосував «за», хто «проти» рішення про уповноваженого.


Позивачі Петро Киянець, Леонід Милейко, Микола Кугук вважають, що рішення 7 вересня 2006 року ухвалювалося незаконно, оскільки з 385 пайовиків на зібранні було лише 187 чоловік. До того ж автори позовної заяви стверджують, що «на зборах ми не були присутні, про рішення нічого не знали». Справді, їхню частку лугу більшістю голосів навіть без відома господарів було необачно передано односельцю!


Непросту домашлинську ситуацію, сподіваємося, суд вирішить справедливо. Однак вона показує, скільки ще всіляких несподіванок, казусів, колізій приховує у собі здійснене у попередні роки розпаювання землі.

Чернігівська область.

 

Власники корів Сергій Малиш (ліворуч) та Микола Кугук показують пасовище, яке хочуть у них відібрати.

 

Сьогодні автор публікації власний кореспондент газети «Голос України» у Чернігівській області Сергій ПАВЛЕНКО святкує своє 60-річчя. Його робота — тримати руку на пульсі життя в області: викривати, радити, рятувати, допомагати. Читачі цінують власкора за чуйність і влучне слово, колеги — за цікаві теми і творчі знахідки, друзі — за надійність і почуття гумору. Бажаємо ювіляру наснаги, здоров’я, натхнення, добра, радості і всіляких гараздів! 


Фото автора.