«Колись прийшли на Кубань чубаті російські хлопці, що звикли рубатися з усіма, з ким тільки можна було рубатися. Прийшли і зробили її своєю, не запитуючи в місцевих племен, по праву благої сили. Не злі, не жорстокі, а просто неймовірно вільні й зухвалі». Такими дурними пізнаннями історії молодий представник православного «духівництва» не соромиться ділитися на сторінках соцмереж. Цим і пояснює мету свого «героїчного» відрядження на схід України зі зброєю в руках у лавах російських бандформувань і «велику» мету путіна — знищити Україну. Таким публічним людям, як він, учорашнім похованим кумирам, як Гафт, натхненним закликами до агресії та ненависті до інакомислячих, що всерйоз задумалися вже про приєднання Америки до високодуховної Росії, хочеться побажати частіше заглядати не в телевізор, а в Біблію і у власну душу. Щоб не справдилися слова мудрого російського правозахисника Влада Юсупова: Росія зможе змінитися, тільки стоячи на краю загибелі. Адже є в Росії патріоти й розсудливі люди, які відрізняють біле від чорного...
Андрій ФЕДОРОВИЧ (Москва, підприємець):
— Дії нелегітимного тимчасового правителя Путіна, що стосуються заходів приховання фактів використання путінізмом в Україні особового складу Збройних Сил РФ, можна назвати тільки одним словом — паскудством. Злочинні дії Путін, що повністю самоусунувся від виконання конституційних повноважень і виконання обов’язків Президента РФ, є ГАНЬБОЮ не лише для Збройних Сил РФ, а й загалом для Держави Російська Федерація ФАКТ: Путін національним лідером ніколи не був — і тоді, коли він до влади прийшов нелегітимно в 2000 році, і тим паче нині. Просто чекістсько-гулагівський путінізм активно використовує репресії, і народ поки що відкрито не виступає, але готується. А от агресії в Путіна вистачає. Насправді фактична характеристика Путіна — це ординарний тактик і аж ніяк не стратег, а пересічна «дешевка» і зрадник Росії, що випадково опинився у владі, «проникнувши у Кремль як міль за лацканом піджака алкоголіка Єльцина». Путін, займаючи пост Президента, активно використовує вище державне становище для здійснення злочинів не тільки в Україні, а й у Росії проти Громадян РФ. Усі світові сили й світова громадськість повинні об’єднатися проти путінізму. Путінізм має бути зруйнований!
Російський народ і народ України — Були Братами, Є Брати й Будуть Братами!
Асаф ФАРАДЖЕВ (музичний режисер, видавець, продюсер, засновник, керівник, генеральний директор студії АУДІОТЕАТР, номінант премії Київська пектораль):
— Путінізм — є люта ненависть до власного Народу, виражена у витонченій помсті незначної гебешної меншості Народу за кінець 80-х і за 1991-й, здійснювана погано закамуфльованими інноваційними методами: від свідомого тотального знищення доступної і працюючої медицини, академічної і прикладної науки, шкільної і вищої освіти, класичної і авангардистської культури, каналів незалежної інформації, від навмисного витіснення наукового знання і світської культури найдикішими, наймракобіснішими й печерними виставами, з одного боку, з другого — підгодованою владою бездарною «патріотичною» попсою — і до «імпортозаміщення» будь-чого необхідного не те що для людського життя (його за путінізму не може бути в принципі, путінізмом воно не передбачено), але навіть для біологічного тваринного виживання. Не можна зводити до однієї приватної територіальної суперечки глобальний цивілізаційний конфлікт. Справа не в Кримі, не в Донбасі й навіть не в Україні. Справа у виборі цивілізаційної матриці, виборі на сотні років уперед. Або матриця, сформатована прадавньою імперською дикістю Спарти, Царства Навуходоносора, варварського Риму та Візантії, помножена на середньовічне мракобісся й пізніше на фашистську матрицю ХХ століття; або матриця афінської демократії, епохи Ренесансу, Просвітництва, лібералізму й людяності, що розквітли після Другої світової війни. Миколаївська, сталінська, брежнєвська й путінська Росія, на відміну від Росії горбачовської і єльцинської, вибирає першу матрицю, противну людському єству, людській природі, людській Особистості, її розумним обов’язкам, правам і свободам, тобто противну гуманістичним ідеалам західної цивілізації, що вже виграла історичний марафон. Україна вибрала матрицю №2. Але матриця №1 завжди тоталітарна, деспотична й агресивна, вона всіма способами, в тому числі протизаконними з точки зору загальноприйнятого в цивілізованому Світі права, намарне намагається втримати матрицю №2 всередині свого ядра... За матрицею №1 — нескінченний шлейф темного і кривавого минулого, за матрицею №2 — майбутнє людства. За царату — «Народ мовчить», за путінізму — «Мовчання ягнят». Ось таке кіно.
Сергій БЕСЄДІН (Новосибірськ, журналіст):
— У березні 2014 року, коли я почув про анексію Криму, коли побачив засідання Держдуми з несамовито аплодуючими депутатами, в мене з’явилося відчуття якогось грузлого мороку, що буває тільки в дурному сні. Здавалося, що країна провалилася у прірву, дна якої не бачить ніхто. Так воно й сталося. За ці півтора року було не одне розчарування в людях, які раптом скинули тонкий наліт цивілізації й показали своє вгодоване ксенофобсько-шовіністичне рило. Мимоволі думаєш: коли зійде цей морок із нашої нації (адже він все одно колись зникне), що вони казатимуть собі і своїм близьким? Як виправдовуватися? Останнім часом я бачу, що ура-патріотичних настроїв стає дедалі менше. Або, що стало вже стійким висловом, холодильник перемагає телевізор. З одного боку, це тішить. З другого — після роздумів стає образливо: невже до нашого народу все доходить тільки через шлунок, минаючи мозок і серце? Радянський Союз був справжнісіньким монстром, що простягнув щупальця від Куби до Лаосу. І проте все одно розвалився. Нині такий само шлях проходить і путінська Росія. Але порівняно з СРСР це маленький дракоша, що вже отримав нетравлення шлунка, заковтнувши лише Крим і третину Донбасу. Це вселяє певну надію. Багато розмов про те, що нинішні події означатимуть кінець Росії в її нинішньому вигляді й розпад на кілька частин. Чесно кажучи, не знаю. Мені було б боляче спостерігати це. Але якщо це — ціна одужання суспільства, очевидно, доведеться її платити.
Уже майже тиждень над нашим містом безперервно літають винищувачі. Навчання... Сьогодні з вікна електрички спостерігав цілий танковий ешелон на вантажних платформах. Губернатор цілком серйозно заявляє, що необхідно терміново відновлювати в області мережу бомбосховищ. Чи довго ще триватиме ця недоречна, дорога й безглузда параноя? Чи довго з росіян будуть намагатися робити олов’яних солдатиків? І як довго нам призначатимуть дедалі нових ворогів — американців, грузинів, українців, лібералів, екологів, гастарбайтерів, геїв, хамон і пармезан? Дай відповідь, Русь! Не дає відповіді...
Сергій НОВОЖЕНІН (Краснодар, чоловік і батько):
— У зв’язку із Сирією знову заговорили про геополітику, наші інтереси в тому регіоні тощо. Чому в російської влади є інтереси скрізь, крім своїх міст і сіл? Чому всі телеканали не обговорюють інтереси наших лікарів і вчителів, інженерів і вчених, дітей та їхнє майбутнє?
Керівництво нашої країни завжди з більшою турботою і любов’ю ставилося до всіх диктаторських режимів, ніж до власних громадян. І хто, скажіть мені, із громадян отримав хоч якусь користь від «дружби» Афганістану, В’єтнаму, Куби та інших місць на карті, куди ми посилали помирати наших солдатів? І чому всі цивілізовані демократичні країни зрештою шарахаються від нашої дружби? Може, спочатку треба вирішити хоч одну проблему всередині країни? Зруйновано десятки тисяч сіл. А хоч десь виросло «місто-сад»? Де мріяли б жити німці і шведи (наприклад). Ми схожі на чоловіка-дармоїда та алкоголіка, котрий постійно ходить по гостях і вчить усіх жити. А в самого вдома бардак, убогість і діти голодні. Зате багато «друзів», які п’ють за його рахунок і за це його «поважають».
Часто чую від різних розумних і не дуже людей фразу: «Припиніть поливати брудом країну!». Не зустрічав жодного, хто «поливає брудом країну». Владу — так, але це не країна. Злодіїв, корупціонерів, злочинців від влади, продажних суддів, прокурорів і поліцію — так, але вони не країна. Дурних, жадібних, заздрісних, ледачих і злих обивателів — так, але вони теж не країна. Навіть якщо їх більшість! Яхти, палаци, шубосховища й маєтки РПЦ — це не країна! Порок, що знищує країну в переважній більшості, — це не країна! Це злоякісна пухлина на тілі країни. І поливати все це будь-яким очисним брудом можна й потрібно. Мені так здається. Група осіб, що захопили владу в державі, привласнила собі цілу країну й перетворила саму державу на знаряддя своїх злочинів.
Ще раз про перемогу. Згадуючи своє дитинство, головна думка в темі перемоги у ВВВ була: «Пам’яті полеглих — будьте гідні!». Наскільки сьогодні ми гідні цієї пам’яті? У що ми втілили ту перемогу? Сьогоднішнім школярам треба пояснити, як ми з визволителів країн Східної Європи перетворилися на окупантів для жителів цих країн? Як ми всіх колишніх друзів зробили ворогами? Як сьогоднішній владі не соромно жити й дивитися в очі ветеранам? Видно, ті, хто міг зажадати відповіді на ці та інші запитання, загинули 70 років тому... І вони навряд чи пишалися б нами сьогоднішніми. А вже тих, хто розв’язав війну з Україною під виглядом боротьби з фашизмом, просто розстріляли б або повісили, не знаю...
Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
