Перших демобілізованих бійців 43-го батальйону вітали на Дніпропетровщині. До кінця вересня повернутися додому має увесь батальйон.
Їх зустріли матері й дружини, діти й сестри, волонтери й просто ті, хто пишається захисниками, — з квітами, синьо-жовтими прапорами й сльозами радості.
Цілий рік герої провели в Горлівці, Костянтинівці, Зайцевому, Дебальцевому, у донецькому аеропорту.
— Мій Ігор сам вирішив іти в зону АТО, пішов добровольцем, — розповіла Катерина Ткач, яка дочекалася сина. — Сказав: «Якщо ми не підемо захищати рідну землю й сім’ї, хто це зробить за нас?»
Першим з автобуса бійців на землю зіскочив... кіт із плеча солдата. А, крім нього, прибула собака одного з бійців — Миколи.
— Прибилася ще цуценям. Майже рік воювала разом з нами, — кажуть військовослужбовці. — Вона відчувала обстріли. Вибухи були постійно, але, коли стріляли збоку, вона не боялася. А хвилин за десять до того, як починали обстрілювати наші позиції, швидко ховалася у бліндажі.
А 3 серпня в Новгородському під обстрілами собака привела трьох щенят. Тепер вони житимуть у П’ятихатському районі разом з хазяїном.
Захисники, які повернулися, разом із рідними виконали гімн України, вшанували хвилиною мовчання полеглих товаришів і поклали квіти до меморіалу побратимів.
Дніпропетровська область.
Фото прес-служби облдержадміністрації.
