44 дні бойовики обстрілювали загін «Дика качка», який створив і яким командував полковник Повітряних сил з Вінниці Богдан Бондар. Попри це, бійці не здали позиції, яку тримали біля донецького аеропорту.
Начальник відділу штабу Повітряних сил, що дислокується у Вінниці, полковник Богдан Бондар просився в АТО на будь-яку посаду. У рапорті писав, що готовий служити навіть рядовим солдатом. Йому доручили створити загін добровольців з військових льотчиків. Із завданням упорався. Очолюваний ним підрозділ, відомий нині під назвою «Дика качка», півтора місяця — у жовтні-листопаді 2014-го — прикривав підступи до донецького аеропорту.
Командир загону стверджує, що за весь час перебування у зоні бойових дій їх не обстрілювали лише один-єдиний день — 2 листопада. Як відомо, тоді у «ДНР»/«ЛНР» тривали незаконні вибори.
— В інші дні «поливали» по-різному, — каже полковник. — Найкоротший період прильоту «гостинців» тривав дві години, найдовший — десять. Я добре запам’ятав той день, коли по нас били десять годин. Сталося це 24 жовтня. Тоді моєму синові виповнилося 17 років. З самого ранку я ще встиг привітати його по телефону, а невдовзі почалося пекло. Гатити припинили тільки через десять годин майже безперервних обстрілів.
На жаль, не минулося без втрат. Загинув майор Ярослав Костишин. Ще семеро бійців зазнали поранень. «Дика качка» досі залишається на своїй позиції. Нині захищає шлях на Авдіївку, куди не залишають надії прорватися бойовики. З часу створення загону (вересень 2014 року) авіатори утримують стратегічну висоту «Зеніт». Нині там служать бійці, які прийшли добровольцями вже за сьомою ротацією.
Бойове хрещення «Градами»
Бойове хрещення загін пройшов 29 вересня. «На той час ми ще не добралися на визначену позицію, — розповідає полковник Бондар. — Сталося це біля села Тоненьке. О 4:25 ранку нас накрили «Градами». Повністю були знищені два автомобілі. На одному були продукти, на другому — речі. Залишилися в тому, в чому були одягнуті і взуті. Пізніше одяг нам привезли волонтери. Це були польські куртки з нашивками їхньої армії. Емблеми не стали зривати. «Сепари» просікли ці знаки і давай галасувати: на всіх ресурсах писали, що «Зеніт» з останніх сил утримує легіон польського спецпризначення».
30 вересня загін зайшов на територію військової частини. Пробивалися у супроводі танків та БТРів 93-ї бригади. На той час частина перебувала майже у повному оточенні бойовиків. «Коли ми прибули на «Зеніт», старий термінал Донецького аеропорту ще залишався під нашим контролем, — згадує полковник Бондар. — Якби «сепари» взяли нашу позицію, вони б «замкнули» аеропорт з північного боку».
— Розповідати про все пережите непросто, — каже полковник Бондар. — Так само непросто було щодня під обстрілами виконувати завдання із захисту військового містечка, прикривати наступ на аеропорт. На власні очі бачив, як кожен з бійців робив усе можливе, щоб захистити рідну землю від ворога. Мої підлеглі в боях довели, що є патріотами, сильними, сміливими, а тому непереможними воїнами.
Забутий подвиг
— 22 січня нинішнього року бійці загону провели один із найбільших і найважчих боїв, — розповідає полковник Бондар. — На той час, зрозуміло, я вже не був у загоні. Про те, що відбулося, дізнався від учасників того бою, наших офіцерів і старшини. У той день колона російсько-терористичних військ відхилилася від маршруту і нарвалася на наш загін. Деяка техніка навіть заїхала на територію частини. У тому бою було знищено понад 50 бойовиків, підбито танк, БТРи. Детальніше про знищену ворожу силу і техніку мали б розповісти безпосередні учасники того бою. Незрозуміло, чому досі залишається поза увагою така вагома перемога бійців «Дикої качки» у той зимовий день.
Вінницька область.
Довідково
Полковника Богдана Бондаря нагороджено орденом Данила Галицького. Як зазначено в указі глави держави, за особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни. Документ підписано 22 січня 2015 року.
Полковник Богдан Бондар в окопі на позиції «Зеніт».
Фото надано полковником Богданом Бондарем.
