Криза біженців для Німеччини — найбільше за останнє десятиліття випробування створюваних упродовж віків цінностей і принципів одного з найстаріших європейських суспільств. Сама Європа стала великим театром, у котрому нині відбувається драма, де є постановник, актори та глядачі. І тут не обходиться без лукавства, самопожертви, душевних страждань і промивання мізків. Драматичні актори, на жаль, — реальні жертви війни та насилля. Передбачається, що кількість прибулих тільки до Німеччини до кінця року зросте до мільйона.

Тим часом уряд у ролі постановника давно не контролює дію. Після запровадження тимчасових перевірок на кордонах потоки мігрантів перестали осідати абиде: їх реєструють, дають місця у гуртожитках, забезпечують продуктами харчування і предметами першої необхідності. Та хоч ФРН офіційно відчинила для них двері, запитання: «Пускати біженців до країни чи ні?» досі дискутується. Нині німецькі представники в Європарламенті намагаються вплинути на колег по ЄС з тим, щоб вони виявили солідарність і ухвалили квоти розподілу біженців. Водночас у німецькому суспільстві щодо прибульців немає спільної думки. Одна його частина вважає, що їм слід надати притулок і всіляку допомогу, а друга — що таке зростання кількості населення Німеччина «не проковтне», звинувачуючи уряд у тому, що він віддає не зайву й для власних громадян копійку чужоземцям.

Глядачі вирішують: помилувати чи стратити

Чимало пересічних громадян незадоволені роллю глядачів. Вони переймаються долею прибульців і, як можуть, намагаються допомогти їм. Адже того, що робить держава, недостатньо: умови життя біженців надто примітивні. Тож ті, хто спроможний зробити фінансовий внесок, його роблять, а хто — ні, то жертвує власний вільний час.
Як, приміром, студент Фелікс Кортс із Мюнхена. Грошей, які може пожертвувати, у нього мало, то він запропонував дружбу двом біженцям-ровесникам із Сомалі: «Ми разом п’ємо каву, готуємо обіди, граємо у шахи і ходимо на вечірки, — розповідає Фелікс. — Це те, що я роблю зазвичай зі своїми друзями». Водночас він допомагає своїм підопічним вивчати німецьку. Фелікс каже: «Вони — такі само люди, як ми. Хлопці хочуть мати гарний вигляд і знайомитися з дівчатами. Але вони пережили багато страшного: їхні батьки загинули...».
У Кельні осіло 7200 мігрантів, а передбачається ще тисяча. 63-річний Герман Май допомагає, як він каже, по-спортивному. Разом із одним із учителів фізкультури влаштовує для біженців заняття спортом. Крім того, збирає спортивне вбрання і роздає тим, хто потребує, та закликає спортивні клуби приєднуватися до його ініціативи.
Інша акція у місті називається «Естафетна паличка». Ідея така: всі бажаючі мають змогу зробити пожертви, і не лише грішми, а й іграшками, вбранням, віддаючи їх кнайпам, котрі на певний час переймають «Естафетну паличку». Результати перевершили сподівання: «Наші підвальні приміщення переповнені речами, котрі пожертвували відвідувачі», — розповідає організатор акції Клаудія Урі-Аустерман. Кнайпи почали також збирати пропозиції: учасники акції пропонують допомогу у наданні уроків німецької, навчанні гри на гітарі, перукарські послуги.

Своя сорочка ближча...

Та в Німеччині є й інші, не такі доброзичливі, настрої. Ця частина громадян поки що безуспішно намагається об’єднатися у русі Пегіда. Його симпатики протестують проти ісламізації Старого Світу, вимагаючи припинити надання притулку біженцям. Утім, вони виступають не так проти прийняття біженців загалом, як проти того, щоб усім без розбору надавати соціальну допомогу. Адже працездатні мігранти цілком спроможні самотужки заробити на життя. Тож ідеться про те, щоб дати прибулим у руки не «рибку», тобто гроші, а «вудочку», тобто роботу. Проте бути проти іноземців у Німеччині нині непопулярно, оскільки таких громадян відразу прирівнюють до неонацистів. Так само непопулярні й політики, які представляють консервативні партії, у тому числі і правлячу. Зокрема, члени баварського Християнсько-соціального союзу (ХСС) із самого початку вважали помилкою рішення канцлера Ангели Меркель проігнорувати діючий у ЄС регламент про те, що біженців слід реєструвати і забезпечувати всім необхідним у тій із країн спільноти, куди вони прибули вперше. Щоправда, вони не відповідають на запитання, що мали б робити у такому разі країни, куди ці нещасні люди прибули, як це було у Австрії та Угорщині, щоб звідти дістатися до ФРН?

Берлін.

ДО РЕЧІ

17 вересня Європарламент підтримав план щодо надання Європейським Союзом притулку 120 тис. біженців, які нині перебувають в Італії, Греції й Угорщині. Про це повідомило видання EUobserver. Під час голосування «за» пропозицію Єврокомісії висловилися 370 депутатів, «проти» — 134, ще 52 утрималися. Відповідну законодавчу ініціативу підтримали 372 голосами, проти 124, ще 54 євродепутати утрималися.