Які наслідки можуть мати зміни до Основного Закону і чи варто боятися децентралізації? Цього разу пропонуємо думку члена Конституційної комісії, віце-президента Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» Мирослава ПІТЦИКА (на знімку).
— Як представник робочої групи з питань децентралізації, наполягаю на тому, що цю реформу треба приймати якнайшвидше. У ній немає нічого злого, що може зашкодити діяльності місцевого самоврядування. Тим паче не бачу в ній узурпації влади однією із зацікавлених сторін: чи то парламентом, чи то Президентом.
Із самого початку я пішов працювати в Конституційну комісію, щоб обстояти гарантії для здійснення місцевого самоврядування відповідно до Європейської хартії. У принципі, в напрацьованому законо-проекті є все, що стосується цих гарантій та унеможливлення появи нового Януковича з масою ресурсів і повноважень. Можу стверджувати: Європейська хартія повністю імплементована в новий варіант Конституції.
Нині суперечки точаться, зокрема, навколо пункту перехідних і прикінцевих положень, який стосується особливості здійснення місцевого самоврядування в Луганській та Донецькій областях. Думаю, це положення потрапило зі сторони, але воно вкрай необхідне Україні. Торік ми дали слабинку, прийнявши закон, який регулює ці питання в проблемному регіоні. Чинний документ поганий — він фактично федералізує ці області. Дивлячись на події, які відбуваються на сході, з нашого боку, з українського, можемо припустити: там імітують виведення російських військ і припинення вогню — роблять усе, щоб вийти на вибори та вимагати дії того минулорічного закону. Якби нам вдалося прийняти Конституцію найближчим часом, ще до виборів, то в нас був би спокій. Адже здійснення місцевого самоврядування пов’язане із виконанням певних норм і певними ресурсами, а «особливості» передбачають зменшення цих повноважень. Таке обмеження могло б бути й на сході.
Не менш активно нині обговорюють повноваження префектів і право розпуску місцевих рад. У нас префекти долучаються лише тоді, коли йдеться про порушення законів та Конституції, і це є у всіх країнах світу. Усюди органи місцевого самоврядування мають діяти виключно в межах законів. Кожен, хто йде працювати на відповідні посади, має це пам’ятати. Якщо ж людина порушує встановлені правила, її рішення зупинять. А за умов порушення державної цілісності і загрози національній безпеці вступає інший механізм — оперативне втручання Президента, який є гарантом Конституції. Тоді рада і справді може припинити своє існування. Але ця процедура не така вже й проста — спочатку треба дочекатися висновку Конституційного Суду з приводу того, чи справді певне рішення порушує Основний Закон. Якщо так, то Президент має внести подання в парламент, і лише народні депутати голосуватимуть з цього питання. У наш час параду сепаратистських настроїв це може стати певною запорукою цілісності держави.
Наші префекти не дуже й страшні порівняно з реальними у Франції. Там ті контролюють кожну копійку, без їхнього підпису видатки з бюджету здійснювати взагалі неможливо.
Чи наберуть зміни до Конституції 300 голосів? Очевидно, що є партії, які фінансуються, можливо, навіть із Кремля, для того, щоб цих голосів не набрати. Адже відомо: коли росіяни побачили наш проект змін до Конституції, то надіслали українському МЗС ноту протесту: мовляв, нововведення суперечать духу домовленостей у Мінську. За ними виступили й «ЛНР» та «ДНР». Це питання примітивного розуміння — проти виступають Росія і самопроголошені, а вся Європа і світ кажуть, що ми робимо правильно. Тому нашим політикам треба дочекатися виборів, щоб спала температура політичного розпалу, і схвалити ці зміни якомога швидше. Хоча, наголошую, особисто я хотів би, щоб документ прийняли ще до жовтня.
