Село Побєда розташоване за 14 кілометрів від районного центру Новоайдар у Луганській області. Колись процвітаючий, досить таки заможний радгосп з назвою «Побєда» поступово перетворився на депресивне поселення. У селі залишилося майже 400 мешканців. Школу закрито, два десятки учнів возять автобусом до школи Новоайдара. На межі закриття єдиний дитячий садок, який відвідують лише вісім малюків. Така невтішна картина вимальовувалася не один рік. Але війна принесла нові лиха і збільшила соціальні проблеми.
В очі впадають вибиті вікна і зруйновані дахи будинків. Рік тому, 2014-го, починаючи з 1 вересня протягом півтора тижня з боку «братньої» Росії, до кордону з якою 45 км, село зазнало потужних обстрілів із системи залпового вогню «СМЕРЧ» (на той час у селі дислокувалися українські війська). Ті дні стали для місцевих мешканців справжнім пеклом. На щастя, жоден селянин не постраждав. Але загинули наші українські військові.
Багато. За словами очевидців, від обстрілів горіла земля, згорів і ангар, у якому перебували наші солдати. Майже 30 українських воїнів полягли одразу. А скільки за весь час обстрілів — не береться сказати ніхто.
Конкретну цифру могло б назвати Міністерство оборони України. Адже трагедія, про яку чомусь мовчить влада, викликає шок не лише у мешканців села, а й у решти громадян, які знають про це, але правдивої інформації не мають.
На місці загибелі наших хлопців військові власноруч спорудили капличку з дерева. Але варто було б установити меморіальний комплекс пам’яті...
Люди тут у всьому розчаровані, нікому не вірять і, як вони самі кажуть, «пливуть за течією». Село, яке має майже 6000 га землі, не є дотаційним, але заледве виживає. Побєда могла б залучити інвесторів і господарників сільгоспвиробництвом. Наприклад, виробництвом брикетів для опалення з пожнивних залишків того ж соняшника, якого тут достатньо. Місце для виробництва є. Є земля під сільгоспугіддя, пасовища, навіть є водойма, яку можна поглибити й розводити свою рибу. Можна розвивати й тваринництво. Наприклад, вівчарство. Змогла б працювати й птахофабрика, адже є зерно для корму й корівник, який підлягає відновленню. Однак поки що на побєдівських землях господарюють лише одна агрофірма і декілька дрібних фермерських господарств.
Проблема номер один у селі — вода. Трубопроводом вона надходить у водонапірну башту із сусідньої, розташованої за чотири кілометри, Олексіївки й двічі на тиждень, щосереди і щосуботи, подається в житловий сектор.
Траса водогону має пориви й у такому стані довго не протягне, а в самому селі вода є на глибині 270 м. Для тутешніх людей вода — це життя, адже якщо налагодити систему нормального постачання, мешканці займуться вирощуванням овочів, готові господарювати. Але для цього необхідна допомога від держави, державна програма відродження села. А найперше і найнеобхідніше — конкретна допомога від усіх небайдужих, від депутатів усіх рівнів до бізнесменів і політиків, у налагодженні водопостачання. Адже ми не можемо втратити Побєду. Інакше... як дивитимемося в очі загиблих хлопців?!
Сергій ТАТАРКА, депутат Щастинської міської ради.
Автор біля пам’ятного знака на місці масової загибелі українських вояків у селі Побєда.
