(Родичі постраждалого переконані — розгляд справи затягують) 
Справу про умисне каліцтво, здійснене з особливою жорстокістю та цинізмом групою осіб, та пограбування затягують, переконані родичі 25-річного Віталія Попруженка, який постраждав від хуліганів та натравленого на нього пітбуля в Кіровограді ще п’ятого грудня минулого року («Нацькували собаку і побили... або Знову пітбулі», «Голос України» за 25.01.2014).
Нагадаємо, троє зловмисників разом із собакою бійцівської породи (чорний пітбуль) напали на жителя Кіровограда В. Попруженка і його товариша в спальному районі на проспекті Правди неподалік від магазину «Робочий одяг» ввечері (близько 23.00) п’ятого грудня 2013 р. Товаришеві вдалося втекти. А В. Попруженка наздогнали завдяки тому, що нацькували на нього пітбуля, завдали значних тілесних ушкоджень та пограбували. Постраждалого госпіталізували з численними укусами руки та ноги, забиттям голови й ока, переломом плечового суглоба зі зміщенням.
Єдина вина скаліченого хлопця в тому, що він разом із товаришем вирішив піти ввечері до магазину придбати мінеральної води. 
Минуло майже чотири місяці. Та справу чомусь досі не передали до суду. Рідні бояться затягування справи й, в результаті, несправедливого її розгляду. Адже, за чутками, власник пітбуля — не зовсім пересічний громадянин...
Спочатку в справі не могли визначитися зі слідчими. Дали на розслідування одному, потім передали іншому. Чомусь, за словами матері постраждалого, тривалий час відмовлялися залучити до справи, як речові докази, порвані та закривавлені куртку й джинси. Не брали й жодних проб для експертиз.
А ще з самого початку, зразу після інциденту, що дуже обурило родичів, працівник міліції записував свідчення до протоколу, незважаючи на те, що постраждалий був під діями ліків та в шоковому стані. Він не міг бачити написаного і підписав, не прочитавши, лівою рукою. Також хлопцеві до лікарні приносили фотографії на впізнання. Двох нападників той упізнав, але  потому.
Дивною, щоб не сказати більше, була й поведінка слідчих. «Якось в телефонному режимі Віталія запросили терміново з’явитися до відділка. Я повідомила, що постраждалий перебуває у Львові. У відповідь же з подивом почула: «А хто це йому дозволив поїхати?» — розповідає Надія Попруженко.
І справді. Складається таке враження, що ще трохи, і постраждалого Віталія Попруженка переведуть у ранг підозрюваних, а то й винних. А що?! Сам вийшов на вулицю, сам почав чіплятися до юрби знахабнілих молодиків, сам напав на собаку. Скажете — фантастика! Як би не так.
Минуло кілька місяців. Хлопець вже виписався з лікарні й повернувся до роботи. В плечовий суглоб після перелому йому вставили пластину, провели кілька операцій на оці. Затрачено величезні кошти, хоч остаточно лікування ще не завершено. Отримано незаліковні фізичні та моральні рани. А до суду ще — ген-ген.
Хоч прес-служба управління МВС України в області вже понад місяць тому повідомила, що слідчі дії в цій справі (кримінальне провадження за ст. 122 ч.1 «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження») — на стадії завершення й найближчим часом справу передадуть до суду.
Редакція звернулася з офіційними листами до органів внутрішніх справ та прокуратури з вимогою дати офіційне пояснення такого тривалого розслідування кримінальної справи.
Нещодавно (№ 4-2741-13, від 25.03.2014) редакція отримала відповідь прокурора  Кіровограда Д. Титора.
Як зазначено в листі, повідомлення про скоєне стосовно В. Попруженка кримінальне правопорушення надійшло до чергової частини Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області 05.12.2013 року (виділено автором) та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань за №12013120020006673 з попередньою правовою кваліфікацією ч. І ст.125 КК України.
За результатами проведеного досудового розслідування слідчим за погодженням з прокурором 12.02.2014 року (виділено автором) повідомлено про підозру Долінкевичу Іллі Сергійовичу, 15.02.1996 р. н., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. І ст. 122 та ч. І ст. 296 КК України (відповідно умисне спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості та хуліганство, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом).
Потерпілому В. Попруженку забезпечено можливість реалізації його процесуальних прав, передбачених ч.2 ст.56 КПК України. Далі в листі подається ґрунтовний перелік усіх прав та обов’язків потерпілого. Немає, однак, у листі відповідей на два суттєві запитання, які хотілося б почути.
По-перше: чому так довго тяглося досудове розслідування, за, здавалося б, елементарним злочином зі стовідсотково відомими обставинами? Адже, як бачимо за виділеними датами, між 05.12.2013 та 12.02.2014 минуло понад два місяці.
І, по-друге, куди поділися інші фігуранти справи? Адже спочатку і за заявою, і за офіційною та неофіційною інформаціями, та навіть — за оприлюдненою в багатьох ЗМІ, мова йшла про двох постраждалих, та як мінімум трьох нападників. Один підозрюваний І. Долінкевич просто фізично не міг одночасно завдати таких тяжких каліцтв В. Попруженку, нацьковувати на нього собаку, та ще й водночас наздоганяти його товариша.
«Відповідно до ст. ст. 283, 291 КПК України обвинувальний акт відносно Долінкевича І. С. у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. І ст.122 та ч. І ст. 296 КК України направлено 20.03.2014 року до Кіровського районного суду м. Кіровограда», — повідомляється також у відповіді.
А також повідомляється, що «прокуратурою  Кіровограда будуть вжиті всі необхідні заходи для об’єктивного розгляду кримінального провадження судом та притягнення винного до встановленої законом відповідальності».
«Голос України» також залишає за собою право й надалі контролювати та оприлюднювати хід судового розгляду цієї резонансної справи.
Підготував Петро МЕЛЬНИК.
P. S. Нарешті на 1 квітня призначено перше судове засідання у справі В. Попруженка.