Учора в Мінську продовжила своє засідання робоча група з політичних питань Тристоронньої контактної групи з урегулювання ситуації в Україні.
Черговий раунд політичних консультацій у білоруській столиці почався напередодні, 22 вересня, одразу в декількох напрямах. На жаль, цього дня так і не вдалося досягти консенсусу стосовно відведення озброєнь калібром менш як 100 мм на Донбасі, хоча це вже не перша спроба домовитися з цього питання. Начебто каменем спотикання є графік відведення техніки: ні українські сили, ні бойовики не хочуть оголювати свої позиції в односторонньому порядку.
У п’ятницю, 25 вересня, відбудеться відеоконференція членів Тристоронньої контактної групи «за участю представників окремих районів Донецької й Луганської областей», анонсувала у Фейсбуку прес-секретар Леоніда Кучми. «На порядку денному — весь спектр Мінських угод, зокрема, питання безпеки — припинення вогню», — написала Дарія Оліфер.
Але, мабуть, сенсацією вівторка стало обговорення проведення виборів на Донбасі. А точніше, ультимативні заяви представників «ДНР»/«ЛНР», які брали участь у засіданні Тристоронньої контактної групи. 
Зокрема, вони підтвердили свій раніше озвучений намір провести вибори на окупованих територіях.
«Спочатку в політичній підгрупі планувалося обговорити питання проведення місцевих виборів 21 лютого, однак у ході обговорення з’ясувалося, що вибори в «ДНР» і «ЛНР» відбудуться 18 жовтня й 1 листопада... Цей факт суперечить Мінським домовленостям і не може не викликати розчарування», — так прокоментував ситуацію спецпредставник ОБСЄ в Контактній групі по Україні Мартін Зайдік, передає Інтерфакс.
Нагадаємо: напередодні Президент України Петро Порошенко на спільній прес-конференції з Генсеком НАТО, відповідаючи на запитання «Голосу України» про реакцію Києва на заяви лідерів псевдореспублік про проведення «власних» виборів, зазначив, що таке волевиявлення під дулами автоматів не матиме юридичних наслідків і, відповідно, не буде визнане світом. Глава держави акцентував увагу на тому, що вибори повинні відбуватися винятково за українськими законами й бути добре підготовлені, щоб після них не залишилося «російських військ на нашій території, було перекрито кордон й відновлено український суверенітет над українським Донбасом».
У свою чергу, представник України в політичній підгрупі Роман Безсмертний назвав вимоги представників «ДНР» і «ЛНР» ультимативними й такими, що руйнують будь-який подальший діалог.
«Документ і був сприйнятий представником ОБСЄ як ультиматум», — сказав він. Мовляв, «найнеприємнішим виявилося те, що вони хочуть проводити вибори 18 жовтня й 1 листопада, ґрунтуючись не на законодавстві України, а на якихось своїх положеннях і правилах». До того ж, за словами Романа Безсмертного, ватажки бойовиків поставили офіційному Києву чотири умови: увести в дію закон про особливий порядок місцевого самоврядування, прийняти модальності виборів у редакції, запропонованій представниками окремих районів Донецької й Луганської областей, прийняти й увести в дію закон про амністію й переголосувати Конституцію України в запропонованій ними редакції. Мовляв, тільки після їх виконання сепаратисти погодяться на вибори в інших сільських і селищних радах 21 лютого.
Місцеві псевдовибори, які оголосили бойовики, — це шантаж, спрямований на зрив мирного процесу й ескалацію конфлікту. Так вважає народний депутат, уповноважений Президента з питань мирного врегулювання конфлікту на Донбасі Ірина Геращенко. «Я переконана, що бойовики оголосили «вибори» не просто за кремлівським сценарієм, а й не випадково — перед ювілейною сесією Генасамблеї ООН і паризькою зустріччю в нормандському форматі. 
Мета Москви очевидна: вустами маріонеток шантажувати Україну, ЄС, ОБСЄ, видавати це за позицію «жителів Донбасу», — написала Ірина Геращенко у Фейсбуку. 
За її словами, обмін заручниками залишається відкритим питанням. Бойовики і тут вдалися до шантажу, намагаючись прив’язати його до амністії.
Ця сенсація, а радше — несподівана нахабність представників квазівідгалужень «ДНР»/«ЛНР» на засіданні Тристоронньої контактної групи, навряд чи особистий експромт Захарченка й Пушиліна. Без ЦУ із Кремля ці діячі ініціативу не виявляють. Можливо, головний режисер цієї витівки розраховував на те, що така поведінка статистів буде сприйнята як гра солістів — профі й майстрів імпровізації. Насправді це продуманий режисерський хід. Адже Путін давно мріяв посадити за стіл Мінських переговорів терористів (хоча формат їх — Україна—Росія—ОБСЕ) і змусити Київ розмовляти з ними на рівних. Йому це вдалося. А тепер, мовляв, спілкуйтеся... А я, мовляв, ні при чому. У цій виставі кремлівський постановник знову застосував свій улюблений метод — «вмикання дурня». Глядач розуміє всю абсурдність ситуації, але вже залучений у гру. Квитки куплені. «І бездарну п’єсу продовжує тягти режисер», а разом з нею — і час. Мети досягнуто — усі в напруженні, а до завіси ще далеко.