Останні засідання Тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на Донбасі, які цього тижня тривали в столиці Білорусі, були одними з найважчих за всю історію Мінських домовленостей.
Досягти консенсусу щодо ключових питань (вибори, відведення озброєння, обмін полоненими), які стояли на порядку денному, так і не вдалося. Поведінка представників РФ і її ставлеників від «ДНР»/«ЛНР» свідчить про те, що Кремль не збирається виконувати прописані в Мінську-2 пункти, усіляко намагаючись переписати їх під себе, щоб зберегти обличчя в цій грі. Хоча б формально. Кремль залишає свою військову присутність на сході України, проводячи там ротацію кадрів і техніки (учора на окуповану територію прибув черговий російський «гумконвой»). У період затишшя на передовій супротивник не перестає використовувати снайперів і ДРГ.
Відповідаючи на запитання «Української правди», представник України в підгрупі з питань безпеки Тристоронньої контактної групи Євген Марчук відкрив завісу того, що відбувається в Мінську. За його словами, самодіяльністю там ніхто не займається. І російська сторона, і ОБСЄ, і представники тимчасово окупованих районів Донецької й Луганської областей добре підготовлені й володіють ситуацією.
Завдання підгрупи з питань безпеки — розробити процедуру всеохопного припинення вогню по всій лінії конфронтації, а це 426 км. Ідеться про механізм відведення й підконтрольного спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ збереження важкого озброєння: танків, артилерії калібром менш як 100 мм і мінометів, включаючи 120-мм калібр, — на відстань 15 км від лінії конфронтації з кожного боку.
«Та сторона» наполягає на відведенні всіх видів озброєння одночасно. А Україна — на поетапному відведенні: танки — артилерія — міномети. «Аргументація складна й базується на взаємній недовірі сторін і сучасній військовій практиці», — пояснює Євген Марчук.
Мовляв, події довкола Дебальцевого й деякі інші обставини не дають змоги українській стороні піти на негайне відведення важкого озброєння. Київ пропонує визначити чотири невеликі ділянки — по дві в Донецькій і Луганській областях, де найнапруженіша ситуація, і виводити звідти техніку вже після того, як її приберуть з інших зон зіткнення, а сторони продемонструють дисципліну виконання взаємних домовленостей. Чотири ділянки становлять 10% від усієї лінії конфронтації, відзначає Марчук. Однак протилежна сторона не погоджується з таким підходом. При цьому відсутність обстрілів по обидва боки — обов’язкова умова всього процесу відведення важкої техніки й озброєння. Пошук консенсусу триває...
