Ефективну зброю для української армії виготовили... громадські активісти

Херсонські кулібіни змайстрували для української армії електронного бійця, котрий в обороні чи на варті цілком зможе замінити солдата. Громадська організація «22-й форпост» відома у місті тим, що допомагає готувати хлопців до служби в АТО. Якось керівник Олександр Сервулі загорівся ідеєю сконструювати турель з дистанційним управлінням та можливістю вести вогонь з будь-якої стрілецької зброї. Двоє активістів та друзів Олександра (нині вони служать у мобільній групі Херсонського прикордонного загону і відгукуються на позивні «Вольф» та «Квант») зголосилися цю ідею втілити. І протягом двох місяців в умовах звичайної гаражної майстерні народився простий апарат.
Для управління туреллю хлопці самі розробили спеціальну плату, під два сервоприводи, які її рухають, використали обладнання із звичайнісіньких шуруповертів, а на захищений корпус пішла сталь завтовшки три міліметри. Управляти «електронним бійцем» можна через кабелі на відстані до півкілометра, а якщо ці кабелі перебито, то система переходить на кодований радіосигнал. Отже, засікти її можна, лише коли захована за мішками з піском турель відкриває через амбразуру вогонь з ручного кулемета чи автомата, а знищити — тільки прямим влучанням міни чи артилерійського снаряду. Натомість сама вона може відстрілюватися надзвичайно точно: адже влучність оператор коригує рухом джойстика, сидячи у захищеному бліндажі та вдивляючись в екран монітора.
— Нову турель уже випробували на полігоні, приєднавши до неї автомат АКСУ. Розробка виявилася настільки вдалою, що прикордонники у неї просто «закохалися». Тепер вона у Херсонському прикордонному загоні, де служать її «батьки», — посміхається Олександр Сервулі. — Звісно, охоронні турелі — не дивина: їх використовують у США, Китаї. Але схожі зразки коштують десятки тисяч доларів, тоді як наше дітище стало лише у десять тисяч гривень, враховуючи вартість дешевенького аналогового монітора. Для порівняння: стільки само коштує помпова рушниця турецького виробництва. А якщо турель піде у серію, то її вартість зменшиться на чверть.
У ГО «22-й форпост» запевняють, що розробники українського «електронного бійця» готові безплатно передати технологію та права на його виготовлення Міністерству оборони України або державному концерну «Укроборонпром». Можуть і з організацією серійного виробництва допомогти — аби їхня турель допомагала побратимам, котрі на східному фронті тримають оборону від розвідувально-диверсійних груп ворога. Її легко та швидко монтувати і на флангах вузлів оборони (блокпостів), і на спостережних вишках, бо конструкція надійно кріпиться на кількох саморізах. Єдина проблема — це заміна спорожнілих магазинів, яку має здійснювати людина, а не сам пристрій. Хоча за використання у турелі кулемета, а не автомата, довга стрічка у коробі цю проблему фактично розв’язує.
То чи з’явиться у оборонного відомства інтерес до вітчизняного ноу-хау? Херсонські конструктори розраховують, що їхня розробка не залишиться в єдиному екземплярі: адже така перспективна зброя майбутнього у нашій армії відсутня, а потреба у ній з роками лише зростатиме. І покладатися винятково на імпорт було б не вельми розсудливо.

Херсон.

 

 

На знімку: автоматична турель — розробка херсонських кулібіних.

Фото надане ГО «22-й форпост».