Головний залізничний вокзал Львова було зведено у далекому 1904 році. Його будівництво на той час дало змогу Австро-Угорщині розв’язати дві проблеми: зменшити безробіття на Галичині й збільшити обсяг залізничних перевезень. На вокзалі було обладнано п’ять перонів та вісім залізничних колій. Над зупинкою поїздів встановлено металево-скляний дебаркадер заввишки майже 29 метрів, який захищає від опадів та пекучого сонця. Двічі Львівський вокзал зазнав руйнувань — під час Першої та Другої світових війн. Його бомбили літаки німецької та російської армій. Дуже постраждало ліве крило.
Щоденно він приймає 15 тисяч пасажирів, однак пропускна спроможність його удвічі більша. Як розповів «Голосу України» начальник вокзалу Володимир Жемела, максимальне навантаження припало під час приїзду до Львова Папи Римського Івана Павла ІІ — протягом кількох днів залізницею до міста прибуло близько мільйона пасажирів. У радянські часи під час ремонту значну частину дебаркадера покрили металом, але після того, як запротестувала громадськість, знову відновили скляне покриття.
Останніми роками вдалося зменшити навантаження на головний вокзал, бо поряд збудували приміський, звідкіля нині відправляються електрички. Свого часу чи не найбільше приклався до відновлення головних воріт Львова тодішній начальник залізниці Георгій Кірпа.
