В українському війську гарні снайпери — дефіцит. Їх поспіхом готують у навчальних таборах. Але не з кожного бійця можна «виховати» снайпера і, тим паче, за кілька тижнів. Попри це, держава не лише не використовує наявний резерв влучних стрільців, а й усіляко стримує його збільшення. Йдеться про членів Українського товариства мисливців та рибалок. В УТМР їх зо чверть мільйона! Причому, понад сто тисяч — призовного віку. Але ставлення влади до цього резерву інакше, як неадекватним, назвати важко.

— Юнаків з вісімнадцяти років призивають до армії, довіряючи їм автомати, гармати, танки, ракети. Проте право легально володіти навіть не нарізною мисливською зброєю у нас чомусь настає лише з двадцяти одного року — хіба це не абсурд? — дивується очільник Херсонської обласної організації УТМР, полковник міліції у відставці Леонід Величко. — Інший абсурд — вимога через кожні три роки оновлювати дозвіл на право володіння мисливською зброєю. Це просто «годівничка» для МВС: люди сплачують по чотириста гривень просто за папірці, які їм геть не потрібні. Все можна зробити простіше: дозвіл видавати один раз, але анулювати його автоматично, якщо власник рушниці потрапить на облік до психіатричного чи наркологічного диспансеру, отримає судимість. Ми зверталися й звертаємося до Верховної Ради України із проханням внести відповідні зміни до законодавства, вряди-годи чуємо такі обіцянки, та справу чомусь гальмують. А наслідком є те, що приплив молоді до УТМР зменшується — юнаки мають охоту навчитися володінню зброєю, властиву чоловікам, та не хочуть годувати чиновників у погонах та бігати за довідками. А від цього втрачає насамперед держава, недоотримуючи фахівців із снайпінгу.
Ті херсонці, у кого вистачає терпіння регулярно проходити кола бюрократичного пекла та витрачати гроші заради можливості бути на «ти» зі зброєю, бодай мисливською, створили за містом стрілецький стенд. Туди вони щотижня виїжджають на невеличкі змагання. Переможців нагороджують громадською відзнакою: медаллю, що так і називається — «За влучний постріл». Держава особливої уваги до її кавалерів не виявляє. А дарма.
Мисливці кажуть: кращих стрільців призовного віку можна було б заохочувати хоча б звільненням від податків. А навзамін щороку викликати їх на збори, де вони опановували б навички володіння бойовою снайперською зброєю, маскування, тактичної взаємодії. І у такий спосіб за порівняно скромну ціну отримали б додаткову кількість представників елітної військової спеціальності.
Це аж ніяк не наше ноу-хау: такі збори практикують, приміром, у Швейцарії. І вони давно довели свою ефективність. Та в Україні швейцарський досвід не поспішають переймати, і на власних помилках державна влада також не вчиться. Хоча нині настали такі часи, коли за помилки платять кров’ю.

Херсон.

 

 

Такою медаллю херсонські мисливці нагороджують влучних стрільців.

 

 

Майбутній снайпер, херсонець Денис Гончарук на стрілецькому стенді. 

Фото автора.