Лише 15% берегів Дніпра у столиці є доступними для прогулянок та відпочинку. Решта — огороджені парканами «приватні території», промзони чи ж взагалі занедбані чагарники... Як результат — узбережжя «головної річки країни» нині не можна назвати ні окрасою міста, ані потужною рекреаційною зоною. Такого висновку дійшли аналітики центру Тексти.org.ua, провівши власне дослідження.

Перевіряти на доступність узбережжя Дніпра в межах Києва вирішили спочатку з суші. Утім — далеко не зайшли. Уже за кілька кілометрів від стартової точки (станція метро «Славутич») на шляху дослідників виріс паркан. До речі, усього під час дослідження активісти нарахували щонайменше 150 парканів, які перекривають прохід до річки. І це при тому, що вітчизняне законодавство забороняє обмежувати доступ людей до водойм: щонайменше 100 метрів вільного берегу має лишатись до річки і 50 метрів — до затоки. Примітно, що нехтують цією нормою не тільки ненависні багатії. «Загородити свій шмат спільної території намагається кожен, кому пощастило володіти земельною ділянкою поруч. На березі Дніпра, здається, функціонують своєрідні «дачні народні республіки», де хто що забажає — те і робить», — каже Роман Кульчинський, один із дослідників.
Коли спроба пройтися набережною Дніпра зазнала краху, дослідники вирішили зайти з іншого боку — влаштували міні-експедицію на моторному човні. Її результати жахнули: значна частина берегу відрізана від міста величезними бетонними коробками, зведеними ще за радянських часів. «Сірі свідки соціалізму» нині перебувають не в найкращому стані і наганяють страх та депресію, — зізнаються учасники експедиції. Так само не тішать око і численні зарості та чагарники.
Зібрану інформацію, відзняті фото та відео дослідники узагальнили. Висновок: комфортний доступ кияни мають тільки до 15% набережної Дніпра. Взірець — Оболонська набережна: відсутність автомобілів, нормальний тротуар з ліхтарями та лавочками, розваги та пляжі. Оцінку «добре» та «задовільно» отримали міські пляжі та Русанівська і Дніпровська набережні, Поштова площа, Наводницький парк. Ще до 55% берегу доступ є проблемним: заважають або чагарники, або ж швидкісні автомобільні шляхи, розташовані просто вздовж річки. І до 30% берегової зони доступу пересічним громадянам взагалі немає.
Тим часом рятівного рецепту «Як повернути Дніпро киянам» дослідники не мають. Щоб знайти вихід із ситуації, планують провести серію дискусій із залученням фахівців з урбаністики, чиновників та просто небайдужих городян. Попри те, що під час розвідки було зафіксовано численні порушення законодавства (загородження парканами доступу до води) — звертатися до правоохоронних органів дослідники не збираються. Переконані: усі прекрасно знають, хто і де порушує. Не вистачає лише бажання покласти цьому край. За словами Романа Кульчинського, громадськість має вимагати від влади повернення вільного доступу до Дніпра. І посадовці уже можуть розпочати цей процес — знести незаконно встановлені паркани. А далі уже думати над комплексними проектами розвитку прибережних зон Дніпра.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.