Минулий парламентський тиждень відзначився абсолютно ганебною, на мою думку, ситуацією зі звітом міністра охорони здоров’я України. Розповідаючи про свою діяльність на посаді міністра протягом дев’яти місяців, він сказав: «Я ці два місяці працював максимально інтенсивно...», «я зробив все, що зміг...».

Упевнена, що не лише політики і чиновники, а й кожен українець на собі і на своїй кишені відчув ті «зміни», про які розповідав міністр.
У народних депутатів з його виступу склалося враження, що він абсолютно не бачить за собою ніякої провини за те, що в українських лікарнях, особливо на селі, немає жодних ліків, вакцин, витратних матеріалів, за те, що протягом року було закрито сотні закладів охорони здоров’я і скорочено тисячі медичних працівників, за те, що люди вже буквально дарують одне одному ліки на день народження. І найголовніше — за те, що в міністра немає жодного плану реформ, жодного бачення стратегії виходу української медицини із глибокої кризи.
У грудні минулого року на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я міністр сказав, що для реалізації реформ найближчим часом буде внесено 50 законопроектів. Уже через деякий час він заявив про необхідність якнайшвидшого ухвалення 30 законопроектів.
Але, за фактом, у березні ми побачили тільки законопроект про закупівлі через міжнародні організації, який було прийнято тільки після істотного доопрацювання народними депутатами для виключення корупційних ризиків, які було в ньому закладено. 
Але станом на вересень через те, що МОЗ України розробив і не у хвалив підзаконні акти, законопроект про міжнародні закупівлі так і не запрацював.
У липні, за декілька днів до останнього пленарного засідання чергової сесії Верховної Ради, Кабмін, за ініціативи МОЗ, вніс пакет законопроектів №№2309а, 2310а, 2311а, у разі прийняття яких, протягом 2016 року Міністерство охорони здоров’я планувало з державних і комунальних лікувальних закладів зробити комерційні підприємства у формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю.
Тобто реалізувати банальну рейдерську схему, спрямовану на приватизацію лікувальних закладів України. Я вважаю, що найкращу оцінку таким антинародним ініціативам міністерства дав Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, де працюють народні депутати з усіх фракцій і груп парламенту. Народні депутати — члени комітету виявили високу державницьку позицію і не погодилися брати участь у цій корупційній схемі. Я підкреслюю: із 12 народних депутатів — членів комітету ці законопроекти підтримали тільки двоє: Костянтин Яриніч і Ірина Сисоєнко.
У своєму висновку до поданих законопроектів Головне науково-експертне управління Верховної Ради України зазначило: «Перетворення державного комерційного підприємства на акціонерне товариство, де 100 відсотків акцій належить державі, зазвичай спрямоване на приватизацію цього підприємства, тобто є складовою передприватизаційної підготовки».
Але найцинічніше, що, незважаючи на таку однозначну позицію комітету й аргументовані експертні зауваження до поданих законопроектів, 
представники МОЗ України намагаються перекласти відповідальність за неприйняття «реформи» на народних депутатів, переходячи до публічних особистих образ.
Я підкреслюю, що комітет у цій ситуації виступив як відповідальний державний орган і відмовився брати участь в реалізації цієї схеми.
Це і є всі результати роботи МОЗ України за майже рік. Показово, що за цей час була проведена лише одна колегія і лише раз міністр зібрав представників регіонів. Міністерство так і не призначило відповідального за надання допомоги потерпілим у зоні АТО — це просто злочин проти країни, в якій щодня отримують поранення і гинуть десятки військових і мирних громадян.
У мене просте запитання до керівництва міністерства: чим ви займалися весь цей час, окрім полум’яних виступів з телеекранів та шпальт газет?
У нас закінчилися державні програми стосовно дитячої онкології, трансплантації, імунопрофілактики, серцево-судинної патології, більшості інших напрямів. Де проекти нових програм? Як Мінфіну здійснювати фінансування, якщо МОЗ їх не розробило, якщо немає планів, немає показників, немає індикаторів?
Де робота міністерства на фармацевтичному ринку? Сьогодні українці бояться заходити в аптеку, тому що цінники на ліки вже як на ювелірні вироби. За минулий рік ціни зросли в 2—3 рази і стали просто недоступні більшості громадян.
А в цей час через зволікання МОЗ в Україні вже дев’ять місяців немає керівника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками, немає керівника ДП «Державний експертний центр МОЗ України». Це означає, що майже рік повністю розбалансована та керується в ручному режимі система, яка відповідає за якість ліків, за їх реєстрацію, контроль виробництва та обігу, клінічні і доклінічні випробування. Це пряма загроза життю і здоров’ю мільйонів українців.
А в цей час міністр із трибуни Верховної Ради емоційно розповідає, що йому не давали працювати. Хто йому не давав працювати? Саме народні депутати допрацювали і підтримали законопроект про закупівлі через міжнародні організації, а Міністерство охорони здоров’я провалило його реалізацію.
Інших ініціатив, окрім приватизації лікарень, у МОЗ не було.
А в цей час:
Величезна кількість новонароджених дітей так і залишилися не щепленими вакциною БЦЖ, і це за епідемії туберкульозу з 1996 року. Нині міністерство планує вакцинувати мільйони українських дітей вакциною проти поліомієліту, поставленою по лінії ЮНІСЕФ за гроші канадського уряду. Але ми абсолютно не впевнені в якості цієї вакцини, не маємо достовірної інформації про те, як її транспортували, чи підтримувався холодовий ланцюг, як її зберігали на складах
Абсолютно неприпустимими є факти неналежного виконання міністерством програми лікування громадян України за кордоном. 20 серпня Комісія з розслідування діяльності Міністерства охорони здоров’я представила результати службових розслідувань, згідно з якими з 1 січня по 1 липня померли шестеро осіб, які перебували на обліку в переліку хворих, що потребують лікування за кордоном. Ще 17 осіб, відповідно до висновків комісії, не було відправлено за кордон, незважаючи на наявність фінансових коштів на ці цілі.
Загалом шокуючі дані, представлені у звіті комісії, підсумував голова комісії, заступник голови Національної державної служби Олександр Скопич: «Комісія дійшла висновку, що недоліки керівництва Міністерства охорони здоров’я мають системний характер і свідчать про неналежну організацію роботи загалом, оскільки за шість місяців перебування міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі на посаді не лише не зроблено дієвих кроків щодо вирішення нагальних питань в галузі, а й зупинено деякі процеси у сфері охорони здоров’я. Державні закупівлі зокрема».
На одному з останніх засідань Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, міністр Квіташвілі дав чітко і однозначно зрозуміти, що до українських людей і України загалом йому немає справи, сказавши: «Звільняйте мене! Я вже завтра візьму квиток і полечу з України». От і вся його відповідальність перед народом України. Я переконана, що це також відповідальність коаліції, коли на посаду найважливішого в країні міністерства призначається людина, яка за своїми професійними якостями, досвідом та знаннями абсолютно не відповідає цій посаді.
Переконана, що належну оцінку діяльності міністра і його першого заступника мають дати також і правоохоронні органи, як це й зазначено у висновках комісії, що розслідувала діяльність керівництва МОЗ України.
Адже перекладати відповідальність за свою непрофесійну діяльність та за повний саботаж реформи охорони здоров’я на народних депутатів — це одне, а відповідати за свої вчинки — зовсім інше.

— через зволікання з торгами понад 30 тисяч хворих на СНІД українців залишилися без ліків;
— у більшості регіонів України відсутні ліки для лікування онкологічних, серцево-судинних захворювань, туберкульозу, орфанних захворювань;
— катастрофічна ситуація з вакцинопрофілактикою — вакцини просто відсутні! Охоплення вакцинацією становить не більш як 20 відсотків за необхідних 95.

Тетяна БАХТЕЄВА, народний депутат України четвертого—восьмого скликань, доктор медичних наук, заслужений лікар України.

Друкується в рахунок квоти фракції Опозиційного блоку.