Загальнополітична дискусія у Генасамблеї ООН, що завершується цієї суботи, — це свого роду мікрокосм, у якому в унікальний спосіб переплітаються проблеми широкого глобального характеру з питаннями, які хвилюють окремі країни. Є вони великими чи малими, потужними чи слабкими, держави одержують рівний шанс звернутися безпосередньо до світової спільноти з трибуни Генасамблеї.
За попередніми даними, ювілейна сесія може виявитися рекордною: пролунають виступи представників понад 150 країн, включаючи майже 90 учасників найвищого рівня, і все це за шість днів. Не дивно, що така какофонія політичної риторики часто-густо спричиняє певний скепсис: шанс бути почутим є, але чи почують? Прихильники ООН, однак, вважають, що, незважаючи на очевидну різноголосицю і перемелювання уже відомих тем, дебати дають можливість вловити загальні настрої і помітити нові тенденції у відношенні країн до вирішення міжнародних проблем.
Цього року чітко помітна підвищена увага до програми сталого розвитку на найближчі 15 років, як і до проблем міграції, зміни клімату та боротьби з екстремістськими й терористичними угрупованнями.
Рік у рік на дебатах постає тема реформування ООН і, зокрема, Ради Безпеки. Але якщо на попередніх сесіях акцент зазвичай ставився на розширенні складу, то цього року з особливою силою зазвучало питання про такий ключовий механізм, як право вето.
Малайзія, наприклад, оголосила, що як член Радбезу підніматиме питання реформи, щоб робота цього органу більше відображала реалії 2015 року, а не 1945-го. «Ми були надзвичайно розчаровані тим, що запропонована резолюція про створення міжнародного трибуналу в справі про катастрофу літака МН-17 не була прийнята через накладення вето», — заявив прем’єр-міністр Малайзії Наджиб Разак (на знімку).

За оцінками дипломатів, ініціативу Франції про обмеження у використанні права вето підтримують уже понад 100 країн, і як можна судити з виступів у Генасамблеї, цей рух набирає сили на тлі зростаючого занепокоєння щодо нездатності Радбезу ухвалити рішення стосовно питань, пов’язаних з масовими злодіяннями та військовими злочинами великого масштабу.
У цьому контексті широкий резонанс на сесії мала промова Президента України Петра Порошенка. Співзвучні оцінки й висновки — як з питання вето, так і щодо конфлікту в Україні та сусідніх з Росією територіях — пролунали у виступах різних лідерів. Президент Румунії Клаус Вернер Йоханніс вважає, що стосовно України члени Ради Безпеки не ухвалили рішень відповідно до положень Статуту ООН. «Бездіяльність у таких ситуаціях створює неправильне враження про те, що незаконні територіальні завоювання на шкоду суверенним незалежним державам, можливі й що їх будуть терпіти», — наголосив він. Румунський лідер також зазначив, що в ООН не повинні залишати без уваги тривалі конфлікти, як Придністров’я у Молдові, Грузія чи Нагорний Карабах.
Президент Латвії Раймондс Вейоніс у своєму виступі закликав Росію припинити підтримку сепаратистів на сході України, а також засудив анексію Криму й Севастополя. Він нагадав, що держави-члени ООН у резолюції Генеральної Асамблеї підтвердили територіальну цілісність України. Президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес у свою чергу заявив, що «окупація території України, яка відбулася навесні минулого року», стала порушенням міжнародного права й призвела до серйозних змін ситуації з безпекою у світі. За його словами, всі дискусії в Раді Безпеки щодо української кризи й ситуації у Сирії завершилися нічим у зв’язку із застосуванням права вето.
Незаконність анексії Криму відзначили й Президент Фінляндії Саулі Нііністьо, й Президент Болгарії Роден Плевнелієв, який підкреслив, що анексія була «грубим порушенням міжнародного права.» Таку саму характеристику дав і прем’єр-міністр Молдови Валеріу Стрєлєц, який заявив, що анексія є «кричущим порушенням міжнародного права, а спалах збройного конфлікту в східних регіонах України став прямим викликом міжнародному миру й безпеці».
Про необхідність обмежити вето говорили й інші учасники дискусії, включаючи лідерів Нової Зеландії, Монако, Швеції і Австрії.

Нью-Йорк.

Фото прес-служби ООН.