Чи замислювався хтось, як вижити пенсіонерам при розмірі пенсії у 1250 гривень, якщо вартість комунальних послуг за двокімнатну квартиру — більше половини? Це за наявності лічильників на воду, газ, електроенергію. Та ще й за суворої економії! Додайте до цього космічні ціни на ліки, продукти харчування, сякий-такий одяг, абонплату за стаціонарний телефон. Невже в державі немає контролюючих органів із ціноутворення? На жаль, настали часи, коли жити сумно, а помирати страшно. І дозволити собі це можуть лише забезпечені, бо ж і поховання нині надто дорого коштує. А субсидії! Вони потрібні лише рядовим пенсіонерам. А чиновники, депутати, високе начальство: усі ті, хто вигадав цю принизливу систему, по чергах не вистоюють, подаяння не випрошують. Бо не потребують. У них усе є! Забули про свої обіцянки під час виборчих перегонів та про «...люби ближнього, як самого себе...» Чи не знали? І продовжують любити тільки самих себе та гроші...
Цікаво — чи порадує нас майбутнє?
Лідія НАУМЧУК, голова ГО «Захист дітей війни».
Вишневе
Київської області.
