Північний сусід переходить до нового варіанту гібридної війни — агресивної економічної експансії, кажуть експерти.
Українські підприємства зазнають атак із боку російських компаній, часто — пов’язаних із державою. Йдеться про випадки, коли банки із російським «корінням» забирають майно підприємств, які не в змозі розрахуватися за кредитами. Про це говорили учасники круглого столу на тему: «Російські компанії в Україні: гібридна економічна експансія або чистий бізнес?» в Українському кризовому медіа-центрі. Після анексії Криму і «націоналізації» сотень підприємств на його території, після знищення чи викрадення майна заводів окремих районів Донеччини і Луганщини північний сусід змінює тактику. Замість відвертих бойових дій і «віджиму» — привласнення майна через фінансові установи.
«Прихована анексія»
«Напрацьовується схема, коли власність через суди переходитиме до Російської Федерації», — заявив під час обговорення адвокат Олег Огійчук. За словами юриста,
«Сбербанк России» наразі активно скуповує борги українських банків, що збанкрутіли протягом минулого року,
і у такий спосіб вимагатиме активи підприємств-позичальників. Цей процес юрист назвав «прихованою анексією».
Учасники круглого столу зазначили, що однією з перших жертв такої схеми стало акціонерне товариство «Одеський коровай», яке спочатку втратило два свої підприємства в Криму, «націоналізовані» новою владою, а тепер ризикує зупинитися взагалі, оскільки банк-кредитор прагне забрати майно, розташоване на підконтрольній Україні території.
«Найгірше те, що це не поодинокий випадок. Усе це класно замасковано під технологічні рейдерські операції. Такі приклади є і в Черкаській, і в інших областях, це робиться на території України російськими банками. Це вже не питання громадськості, бізнесу — це реально питання безпеки держави», — вважає президент Української бізнес-асоціації Володимир Чеповий. «Це новий фронт.
Поклавши руку на серце, потрібно сказати: десь припинили стріляти — почали «стріляти» іншими технологіями», — додав очільник асоціації.
За оцінками народного депутата України Володимира Романюка, в українському банківському секторі частка російського капіталу становить від 7 до 10 відсотків. «Це не багато, але й не мало. Ніщо не заважає Нацбанку шукати інвесторів по всьому світу і створювати умови, щоб російський капітал пішов звідси. Замінити його іншим закордонним капіталом. Просто треба працювати», — переконаний парламентарій.
Пропонують обмежити діяльність інвесторів із країни-агресора
Ще рік тому захопники просто вивозили обладнання, креслення і готову продукцію з підприємств Донбасу, насамперед машинобудівних: «Луганський тепловоз», «Топаз» у Донецьку, філія заводу «Мотор Січ» у Сніжному тощо.
Тепер компанії сусідньої країни прагнуть узяти під контроль якомога більше активів в Україні, щоб використати їх згодом як важіль політичного впливу.
«Зрозуміло, якщо відбирається майно у Приватбанку чи Ощадбанку, вони ще можуть подати до суду і захистити свої інтереси. Що робити малим чи середнім компаніям? Тим, які не мають таких юридичних потужностей, щоб захищати свою власність у Криму і на Донбасі? І виявляється, що на рівні держави немає інституції, яка би чітко обстоювала інтереси цих підприємств», — наголосив голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук.
На думку учасників обговорення, можливість привласнення російськими банками майна й активів українських підприємств створює серйозну загрозу національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України. Першочергове зобов’язання України у цій ситуації — розробити належні законодавчі механізми, що дадуть змогу адекватно реагувати на виклики на економічному фронті гібридної війни. Серед таких механізмів може бути мораторій на діяльність іноземних компаній у стратегічних галузях.
Пряма мова
Вадим Трюхан, голова правління громадської організації «Європейський рух України»:
— Економічний тиск найближчими місяцями посилиться. Росія не збирається здаватися. Йтиметься не лише про банки, а й про енергетику, хімічну промисловість, про наші транзитні можливості. Нам в Україні не варто сподіватися, що Захід нас захистить, а слід покладатися винятково на себе. Захід буде схильний максимально зам’яти конфлікт, менше втручатися, бо Росія для нього — справді важливий партнер. І це спричинятиме те, що ми самотужки боротимемося за наші підприємства.
