До редакції газети «Голос України» звернувся полянський сільський голова Іван Дрогобецький, надіславши водночас публікацію одного з місцевих інтернет-видань. Суть справи подається як конфлікт між сільрадою та «Укрпрофоздоровницею» щодо права власності на місцевий водогін «Луг», який здано в експлуатацію на початку сімдесятих років уже минулого століття і який перебуває на балансі санаторію «Сонячне Закарпаття», але належить вказаному столичному курортному об’єднанню. Звичайно, коли йдеться про власність, то кожен висуває своє бачення й обстоює свою правоту.

 

Щоб усе з’ясувати й об’єктивно донести до читача точки зору й очільника села, й керівництва санаторіїв, які десятиліттями користуються цим водопроводом, наш кореспондент виїхав на місце і вислухав позиції обох сторін.


Води нарешті вистачає. Але...


Спочатку ми зустрілися з Іваном ДРОГОБЕЦЬКИМ, який очолює Полянську сільраду тринадцять років поспіль:

 

 


— Поляна почала інтенсивно розвиватися саме з 2002-го. Сільрада самоокупна на сто відсотків, фінансово незалежна, оскільки в село вкладено серйозні інвестиції: побудовано, зокрема, сорок вісім приватних готелів.

З’явилися і робочі місця, і постійні надходження до сільської казни. Це спонукало нас взятися за вирішення трьох важливих питань: газ, світло, вода й очисні споруди. Проблему з газом і світлом розв’язали: у «Сонячному Закарпатті» побудували нову електропідстанцію. Переробили за рахунок нашої сільради гідравлічну схему газифікації Свалявського району. А вода й каналізація — у підвішеному стані. Чому? Почну з нещодавньої історії.

У 2004-му і протягом наступного року «Укрпрофоздоровниця» передала на баланс сільради дев’ять п’ятиповерхових будинків, зведених 1980-го, в яких мешкають працівники санаторіїв «Сонячне Закарпаття», «Поляна» та «Квітка полонини». Понад тисяча мешканців. Передали відповідно до урядової постанови, згідно з якою житловий фонд має належати громаді, оскільки обслуговування, благоустрій та витрати на утримання належать до компетенції сільради. Але не передали водогін та інженерні мережі, мотивуючи тим, що ще не виготовлено документи. Але вони ж їх експлуатували!.. І так триває уже десять років, хоча ми неодноразово зверталися до «Укрпрофоздоровниці».


Уже третій рік поспіль гостро постає проблема нестачі води влітку. По тижню у п’ятиповерхівках її не було. Тисяча мешканців звернулися до сільради з єдиним: що робити? Тоді сесія ухвалила рішення прийняти у комунальну власність водогін «Луг» і звернулася до «Укрпрофоздоровниці». Та відповіла... заявою до суду, що ми претендуємо на її власність! І просили визнати право власності за ними. І коли ми побачили, яка у них документація, почалося справжнє кіно... Виявилося, що у них є реєстраційне посвідчення і це є правом власності на об’єкт... До речі, водогін «Луг», що подає воду з гір за вісім кілометрів від села, побудовано 1972 року за державні кошти. А «Укрпрофоздоровницю» створено на початку 1990-х років. Відшукали ми й угоду між «Закарпаткурортом» (її немає в базі даних, оскільки це їхня внутрішня фірма) і санаторієм «Сонячне Закарпаття» про продаж. Але тут і дати не збігаються, і кошти ніхто нікому не платив... До 2000 року водогін і очисні споруди перебували на балансі «Закарпаткурортрембуду». Ця фірма десять років тому збанкрутувала... Уся катавасія у тому, що санаторії не хочуть платити за воду.


«Укрпрофоздоровниця» подала позов проти Полянської сільради до Господарського суду Закарпатської області. Під час розгляду суддя виніс ухвалу відмовити нашій сільраді у зустрічному позові. На що сільрада подала апеляцію у Львівський апеляційний адміністративний суд, який скасував ту ухвалу й зобов’язав госпсуд прийняти зустрічний позов Полянської сільради на право власності на водогін «Луг». Одне слово, справа перебуває в Господарському суді Закарпатської області.


— Але ж, наскільки відомо, нині ситуація поліпшилася, води вистачає. Навіть голова облдержадміністрації Геннадій Москаль нинішнього спекотного літа перерізав стрічку запуску нового водогону...


— Так. Ми паралельно розв’язували проблему нестачі води. У 2005 році розробили проект підсилення водогону. А цього літа за два тижні збудували і провели новий з урочища Красний. Встановили нові резервуари, огорожу, проклали 5,2 кілометра траси, налагодили систему хлорування газом «Адванс», поставили охорону, провели аналізи води і врізалися в стару трубу. Отже, води достатньо, тему вичерпано.


Тепер залишилося одне: щоб «Укрпрофоздоровниця» передала на баланс сільради «Луг» — і закриємо питання.


Додам, що Поляна неодноразово посідала перші місця в області й лідируючі в Україні з благоустрою села.


Усе має вирішуватися у правовому полі


«Голос України» подає також розмову з генеральним директором ТОВ «Сузір’я» і головним лікарем санаторію «Квітка полонини», заслуженим лікарем України, депутатом Свалявської райради Павлом ГАНИНЦЕМ:

 

 


— Суть у тому, що водогін «Луг» будували у кінці 1960-х років, він став до ладу на початку 1970-х років і був призначений сугубо для санаторіїв «Квітка полонини», «Сонячне Закарпаття» і «Поляна» з ліжковим фондом на той час до півтори тисячі відпочивальників з урахуванням «курсовочних». Але все-таки з перспективою, що ліжок буде до трьох тисяч. Одне слово, на певну кількість споживачів. Пізніше до водогону приєдналися деякі школи і дитсадки Поляни й Солочина, а у «беззаконні» 1990-ті роки почалися самовільні врізання мешканців цих сіл. Але і це ще не була критична ситуація, оскільки санаторії через економічну кризу не збільшували ліжкового фонду і той ліміт, який розраховували на перспективу, покривав споживання. Місцеві мешканці не сплачували за використану воду. Тож споживачів стало багато, а фінансові й експлуатаційні витрати лягали на санаторії. Тому ми іноді невчасно проводили ремонтні роботи. Якби надходила плата, то були б і кошти на розвиток, розширення і приєднання до нових джерел. У 1990-х роках почалася інтенсивна забудова навколо оздоровниць «Сонячне Закарпаття» і «Квітка полонини» — без врахування потужностей водогону. Сьогодні довкола «Сонячного Закарпаття» зведено майже півсотні, а біля «Квітки полонини» — понад тридцять приватних закладів. Навіть на землях охоронних зон, де категорично заборонено будувати (але це окрема тема). Крім того, біля «Сонячного Закарпаття» відкрито декілька басейнів, які діють за принципом проточного обміну води. Більшість цих об’єктів не мають угоди на водопостачання, підключені незаконно, а ті, які мають угоди (зазвичай техумови видавалися на 10—15 ліжок, а збудували 100—150-місні готельні комплекси), не пускають контролерів на свою територію. Отже, через те, що приватні садиби підключено самовільно і без лічильників, триває безконтрольне споживання води. Люди в засушливі літні місяці поливають городи, клумби, газони, облаштували штучні озера для розведення риби, а для привабливості місця відпочинку у дворах дзюркотять фонтанчики. Тому вода використовується цілодобово — тим паче в засушливе літо.


По-перше, ще у 1990-х роках керівництво «Укрпрофоздоровниці» зверталося до сільських голів з проханням навести лад в обліку води, звести новий водогін для населення або скооперувати кошти (є документ). Згоди не дали. По-друге, коли Дрогобецький давав дозвіл на спорудження готельних комплексів біля Поляни, то мав попереджати власників, щоб вирішити питання водопостачання їхніх об’єктів. Цього зроблено не було, і всі вони під’єдналися до водогону «Луг». По-третє, знаючи про проблему, сільрада і цього року дала дозвіл на зведення ще трьох великих об’єктів у Поляні...


— Ми вітаємо те, що сільський голова збудував новий водогін. Це, сподіваємося, полегшить ситуацію. Але було б логічно, щоб Дрогобецький довів справу до кінця, провів труби по всьому селу, і тоді б жителі змогли врізатися у водогін, встановити лічильники, щоб спожита вода обліковувалася, а гроші поповнювали бюджет села додатковими доходами. Те, що на сьогодні зроблено, остаточно проблеми не розв’язує. Сільський голова, навіть не запитавши дозволу, врізався у водогін, а вода знову-таки не обліковується, тому рано чи пізно все обернеться тими ж граблями... Не хочеться бути злим пророком, але проект на забір додаткової кількості води (який влітку реалізувала сільрада) було розроблено 2005 року «Укрпрофоздоровницею», а не сільрадою. Проект втратив чинність. Мало того — перед тим, як споруджувати новий водогін, треба було провести будівельну експертизу, обстеження на санепідситуацію або хоча б провести аналіз води. Цього зроблено не було. Але це можна виправити. І кажемо про це тільки для того, щоб підказати Івану Дрогобецькому, що ще варто доробити для уникнення неприємних ситуацій, пов’язаних із вживанням ймовірно неякісної води. Наголошу ще раз: навіть з етичної точки зору керівництво сільради мало б погодити врізання з власником — ніхто б не заперечував.

Але правові відносини слід регулювати законним шляхом. Хоча голова заперечує питання власності, та на сьогодні «Луг» експлуатується, перебуваючи на балансі «Сонячного Закарпаття», а власник — «Укрпрофоздоровниця». І якщо виникають сумніви, то їх слід вирішувати цивілізовано — через суд.


— Голова сільради переконує: тяганина виникла через те, що санаторії не хочуть платити за воду по три гривні шістдесят копійок за кубометр...


— Кому платити? — обурюється головний лікар. — Сільраді? Водогін на балансі «Укрпрофоздоровниці»!.. Санаторію «Сонячне Закарпаття» платять «Поляна» та «Квітка полонини» за показниками лічильників — на що маємо документи, які підтверджують це. Так, за куб води — три шістдесят. А не платять якраз ті приватні новозбудовані об’єкти, оскільки підприємство «Сонячне Закарпаття» не має доступу до них...


* * *


Ось така ситуація з водою у курортному селі Поляна, у надрах якого століттями нуртують потужні джерела мінеральної води. Як бути далі? Хай своє об’єктивне слово скаже її величність Феміда... Бо ж нині «Укрпрофоздоровниця» подала до суду протест на рішення Полянської сільради, яке передбачає передачу водогону на баланс місцевої громади. А І. Дрогобецький подав зустрічний позов. Тож остаточну крапку в спорі має поставити суд.

 

Закарпатська область.

 

Довідково

 

Курортне село Поляна розкинулося у вузькій гірській долині за 10 км від райцентру Свалява між лісами Полонинського і Вулканічного хребтів зелених Карпат. Перші цехи з розливу мінеральних вод з’явилися тут ще у ХІХ столітті. З 1842-го по 1911 рік «Поляну Квасову» було відзначено 21 раз на міжнародних конкурсах як одну із найкращих мінеральних вод у Центральній Європі. Поряд з нею великий попит мала «Лужанська». Водночас полянські мінеральні води почали використовувати і для ванн. У 1868 році на березі річки Мала Пиня було збудовано «Полянську купіль» з 40 помешканнями і 20 ванними кабінами. Ці споруди були дерев’яними, і 1907-го їх було знищено пожежею. В 1913 році почалася відбудова, і в 1930-х роках це вже був один із найвідоміших європейських курортів, який пропонував цілорічне лікування. Навколо джерел мінеральної води біля Поляни і сусідніх сіл Голубине та Cолочин уже в радянський період виникла низка санаторіїв: «Поляна», «Сонячне Закарпаття», «Квітка полонини», «Кришталеве джерело», — а нещодавно й модерний лікувально-оздоровчий комплекс «Сузір’я». Останніми роками в Поляні з’явилося декілька лижних витягів, велика кількість приватних готелів та пансіонатів.

 

 

Один з краєвидів курорту «Поляна».


Фото автора і надані Полянською сільрадою.