Коли я звернувся до директора Миколаївської дирекції «Укрпошти» Дмитра Ганіченка з проханням порекомендувати героя публікації до дня пошти, він не вагався ні миті:
— Звичайно ж, Марія Миколаївна Калмикова! На таких, власне, все і тримається. Вона на пошті працює вже 47 років, а навчалася своїй справі в Надії Омелянівни Пупанової — без перебільшення, листоноші легендарної. Вона — одна з небагатьох представниць своєї професії, яким було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Отож, я пішов до відділення поштового зв’язку № 1 міста Миколаєва. Є певний символізм у тому, що перша в своїй справі листоноша працює у першому відділенні. Та, як розповідає Марія Миколаївна, працювала ще до того, як у 1970 році був побудований сучасний Головпоштамт.
— На пошту я прийшла в 1968 році. До того працювала на Чорноморському суднобудівному заводі, але поєднувати цю роботу з доглядом за двома дітьми було непросто. Тому пішла листоношею, хоча заробітна платня і була невисокою, як і завжди. Саме довелося взяти участь і у побудові нового Головпоштамту, посильно допомагали всі співробітники пошти.
Полюбити свою роботу допомогла відома наставниця. Як згадує Марія Миколаївна, Надія Пупанова була досить скромною людиною, незважаючи на високе звання. А здобуте воно було, здавалось би, за допомогою «дрібниць»:
— Надія Омелянівна завжди допомагала нам, молодим. Радила, де можна зекономити час, як без додаткових зусиль, розумною організацією можна досягти вищих показників праці. Завжди вчила, що до потреб клієнтів треба ставитися з увагою.
Тому само тепер Марія Калмикова вчить молодих колег:
— Нині, звичайно, обсяги друкованої продукції та листів стали меншими. Та людські стосунки залишаються. Так, самотні старики часто просять мене купити якихось продуктів — як їм можна відмовити? Кожен наш клієнт, кожна людина має право на увагу та турботу.
Миколаївська область.
Листоноша Марія Калмикова сортує ранкові газети.
Фото надане автором.
